За кордон на заробітки їздить більше половини жителі Закарпаття.
До прикладу, у Воловці місцеві кажуть, в кожній родині тут є заробітчани, бо інакше тут не вижити. Робочих місць обмаль, а якщо і є, то зарплати – копійчані.
Із завданням народити сина та посадити дерево жителі Воловеччини можуть впоратись без проблеми, а от щодо будівництва власного будинку, то тут нерідко робить це не одне покоління. Пан Іван розповідає: цей будинок почав зводити ще його батько, зараз продовжує вже самостійно. І так тут робить більшість. Причина банальна: робочих місць у гірських районах обмаль, якщо і є – зарплат на прожиття не вистачає. А тому доводиться час від часу їздити за кордон, щоб там заробляти гроші.
Та все більше людей замислюються над тим, щоб поїхати за кордон не просто на два-три місяці , а залишитись там на кілька років, а то й на все життя.
Заробітчани на Воловечиині є практично у кожній родині. Хтось залишає дітей, хтось стареньких батьків, а все для того, щоб згодом забезпечити їм безбідне життя.
Самі люди добре розуміють, наскільки важко психологічно їхати світ за очі і залишати своїх рідних, та наскільки їм важко тут самим. Та іншого виходу із ситуації поки не бачать.