Як відомо, до парламенту з проханням про невідкладний розгляд з Офісу Президента надійшло близько семи десятків законопроєктів, необхідних для, як мовиться, перезапуску країни в плані створення умов для прискореного економічного розвитку, наведення ладу в державному управлінні, створення належних умов в боротьбі зі злочинністю та стосовно багатьох інших сфер і напрямків, що потребують втручання Верховної Ради шляхом удосконалення законів.
Ці законопроєкти знаходилися на опрацюванні комітетів та структурних підрозділів апарату Верховної Ради, щоб вже у сесійній залі приступити до їх розгляду і прийняття.
В підсумку за чотири робочих дня минулого тижня розглянуто з ухваленням позитивних рішень майже 60 проєктів законів і постанов. Навіть у п’ятницю з самого ранку сесійний зал був незвично повний і народні обранці активно працювали над питаннями порядку денного. До речі , на найближчі декілька місяців скасовано так звану годину запитань до Уряду, ну щоби ніби то розвантажити його для роботи над програмою дій, бюджетом і таке інше.
А тепер трохи подробиць про перебіг подій, які відбувалися на цьому тижні. Звичайно, що початок сесії проходив під впливом дуже знакового для країни проведеного у суботу, 7 вересня, повернення на Батьківщину наших воїнів та політичних в’язнів із російського полону. Сподіваюся, буде продовження, додому повернуться всі захоплені заручники.
Більше того, вірю, що буде знайдено шлях до завершення війни і повернення всіх наших територій під контроль держави і в цьому прагненні, думаю, увесь нині діючий склад парламенту єдиний.
Після затвердження порядку денного сесії першим питанням на розгляд був внесений проєкт Закону України про особливу процедуру усунення Президента України з посту, іншими словами про так званий імпічмент.
Давно очікуваний закон, адже до цього часу лише в Конституції України був відповідний розділ з цього питання і за майже тридцять років існування в країні інституту президента та тринадцять років після прийняття конституції не було ухвалено відповідного законодавчого акту, в якому розроблені всі необхідні для реалізації цього імпічменту на практиці процедури, починаючи з ініціювання процесу, визначенні його учасників, окрім самого президента, їхнього статусу, функцій, прав тощо.
Користуючись своїм положенням моно більшості фракція Політичної партії «Слуга народу» провела розгляд цього законопроєкту за скороченою процедурою і поспіхом прийняла за основу в першому читанні і в цілому. Тут же отримавши потужну критику від опонентів за допущені порушення Регламенту Ради, ну і звичайно, проведену наочно демонстрацію своєї переваги за кількістю голосів.
Думаю, це була політична помилка керівництва парламенту. Не можна порушувати принципи парламентаризму користуючись своїми перевагами, навіть попри всебічну підтримку і народом, і політикумом змісту цього законопроєкту. Не потрібно поспішати, нехтуючи правами інших, це є недобре і може в подальшому негативно відбитися на іміджі сильного. До речі, в подальшій роботі, подібний підхід був повністю виключений і більшість законопроєктів хоча і розглядалося за скороченою процедурою, все ж були відправлені на підготовку до другого читання.
А тематика прийнятих законопроєктів дуже широка, тут і так би мовити перезавантаження судових інституцій, правоохоронних органів, зміни норм, що регулюють багато напрямків економічних процесів, державного управління, подальшого наближення до стандартів ЄС, навіть і до космічної галузі країни дійшли руки. А також і щодо організації роботи самого парламенту прийнято ряд документів. Подивимося на їхній зміст після остаточного прийняття, але перші враження, що порядок і дисципліну народних депутатів є бажання навести аж до позбавлення мандатів.
Серед небагатьох рішень, які прийняті остаточно і після підписання спікером і главою держави отримають законну силу, зокрема, Закон України щодо відтермінування штрафних санкцій за порушення порядку ввезення транспортних засобів на митну територію України (№1030). Продовжено термін без штрафних санкцій ще на 90 днів, але було заявлено, що це в останній раз. Сам закон змінювати не збираються і з наступного року для тих, хто не переоформить так звані євробляхи буде мати фінансові проблеми.
Багато уваги було приділено формуванню дорожнього фонду, з якого фінансується будівництво і ремонт автошляхів, йшла мова і щодо доріг регіонального та місцевого значення, адже ці питання дуже гострі в державі і нашій області зокрема. Будемо уважно слідкувати за процесом, ну і домагатися того, щоб в бюджеті на 2020 рік наша Закарпатська область не пасла задніх щодо фінансових ресурсів для наведення ладу в шляховому господарстві.
Валерій Лунченко, народний депутат України