Іван Ілько навчався в Національній академії образотворчого мистецтва в Києві на факультеті архітектури.
Згодом зрозумів, що архітектура віртуальна вабить його більше, ніж реальна і почав шукати виш, в якому зміг би вивчити тему професійно, утім не з програмістським підходом, а з творчим, розповідає varosh. З двох університетів, які готують спеціалістів в цьому напрямку в Європі – Данії та Італії – обрав Копенгаген, де цьогоріч і закінчив факультет візуального дизайну, ігор та медіа.
Тему дипломної роботи обирав сам. Іван вирішив, що хоче зробити в ігровому оточенні реконструкцію Невицького замку у часи його найбільшого розквіту – на початку XVI століття. У підсумку – Іван диплом захистив, а ми – отримали повноцінну гру, в якій можна побігати, пострибати та зануритися у тогочасну атмосферу. Важливо відзначити, що зазвичай подібні проекти роблять великі компанії, а тут – все силами однієї людини.
– Коли я обирав тему дипломної роботи, то мені хотілося зробити проект, який стане не просто гарним прикладом для мого портфоліо, але й щось, що могло б допомогти суспільству. Я дуже люблю Невицький замок і кожного разу, коли в Ужгороді, то обов’язково відвідую його. І от якось я прийшов туди взимку, подивився на нього ще раз і подумав: а чому б не зробити його реконструкцію в ігровому оточенні. Мені завжди було цікаво як він виглядав колись, а зараз, на жаль, ним ніхто не займається, він руйнується з кожним роком все більше, – розповідає Іван.
Робота над проектом тривала 4 місяці. За цей час Іван вивчав як теоретичну частину, тобто історичне підґрунтя, так і створив усю візуалізацію. До кожного з етапів розробник підійшов направду відповідально та віднайшов усі можливі наразі документи, малюнки та літературу, які б могли допомогти скласти глобальну картину зовнішнього та внутрішнього вигляду споруди, а також життя, яке вирувало у ній та навколо неї. Допоміг Іванові у цьому ужгородський історик Олександр Дзембас, який присвятив багато років своєї професійної діяльності саме вивченню Невицького замку.
– Мені не хотілося, аби цей проект став черговою «картинкою в мережі», тому і робив я його максимально близьким до реальної локації. Звісно, той замок, який я візуалізував, не є точною реконструкцією, адже я не історик і не археолог, але робив усе настільки точно, наскільки це можливо. І звичайно мені хотілося, аби ця робота виглядала максимально привабливо для кінцевого користувача, – каже Іван.
Для того, аби розпочати роботу над візуалізацією, спочатку потрібно було зробити детальну зйомку з дрону, аби зрозуміти, з якими пропорціями можна працювати та що наразі є вцілілим. Саме завдяки фотограмметрії візуалізовані розміри є відповідними до реальних. Також Іван разом з братом, Богданом Нейметом, зробили віртуальний 360 тур. До слова, дах центрального донжону був ще на місці, а вже за два тижні після зйомки, впав.
Окрім того, Іван зробив чимало замальовок замку, ескізів, фотографій текстур, фактур, каміння, які є цінними вже сьогодні, а про те, яке їхнє значення буде через кілька десятків років – годі й казати.
У грі зараз можна пересуватися навколо замку, на подвір’ї, а також всередині кімнат. Наразі це більше гра про дослідження споруди та занурення у тодішнє середовище. Але Іван не виключає можливості подальшого розвитку проекту та створення сюжетів, складних деталей, різних героїв.
Інша функція, яку може виконувати ця візуалізація – навчальна, усі зображення можуть бути використані як ілюстрації для книжок або ж програмою для вивчення історії замку. Учням було б значно цікавіше побачити усе на власні очі, побродити спорудою та пограти, аніж просто почути про неї від вчителя. Це загалом може стати новим стандартом навчання.
Оскільки Іван за першою освітою архітектор, то великої уваги він приділяв і конструктиву. Усі деталі на своїх місцях та відповідають тому як були побудовані більшість середньовічних замків.
– У цьому проекті є з чим працювати. На жаль, у мене було не так багато часу та ресурсів на все, але наступними кроками можуть бути – робота з персонажами, як вони виглядали, який одяг носили, як були оздоблені приміщення, яким був дизайн, орнаменти, функціонал цих приміщень. Часто типове бачення середньовічних замків сірими та похмурими не дуже правильне, адже вони були помешканнями заможних людей, тому і оздоблення було відповідним. Було багато кахлю і на Невицькому його також знаходили, багато фарби на стінах, предметів інтер’єру, – ділиться з нами своїми думками автор проекту.
Ще одна з основних можливостей розвитку проекту – перенесення його у віртуальну або додану реальність.
– З цим замком пов’язано дуже багато легенд і це був один з цікавих моментів у роботі над проектом. Завжди захоплююче було порівнювати, що люди робили в реальному житті, а як їх увіковічнили в пам’яті народу. Кілька найпопулярніших легенд можна було б також втілити у цьому проекті. Це було б цікаво, але без команди з цим важко впоратися, – розповідає Іван.
Музику до роботи написав американський та український джазовий виконавець, продюсер, композитор, віртуозний джазовий басист Андрій Арнаутов, який, до слова, неодноразово виступав в Ужгороді в ILKO Gallery.