БРАТИ КОЧУТИ
Юрій, Роман та Ігор Кочути – брати-ювеліри з Ужгорода, які перетворили юнацьке захоплення на справу життя. Їхні прикраси виставляють у музеях, а бренд імені Кочутів нині є упізнаваним не лише в Україні, а й далеко за її межами.
Їхня історія почалася з мрії. Вони закохали і продовжують закохувати у свої роботи кожного, хто хоч раз глянув на них. Про цих хлопців кажуть, що все, чого вони торкаються, – перетворюється на золото.
Брати з дитинства звикли творити щось своїми руками. Перші прикраси з олова та міді почали робити ще в школі. Підлітками захопилися історичною реконструкцією: самі клепали собі обладунки, “плели” кольчуги, кували мечі.
Майданчиком для експериментів слугувала батькова майстерня. Тут же, зачаровані романтикою Середньовіччя, хлопці готували реквізит для вогняних вистав, які самі ж і влаштовували на публіку.
Професійно займатись прикрасами Кочути почали тільки з 2011 року. Підійти професійно до цієї справи допомогла інженерно-технічна освіта в усіх трьох. А секрети ювелірної справи дізнавались самостійно з книг та інтернету.
Опанувавши технологію обробки металів, майстри хенд-мейду виточили свій непідробний стиль, власну авторську методику – це й допомогло завоювати популярність і любов шанувальників.
Що цікаво, назву бренду Kochut та логотип придумав і намалював старший із братів – Юрій, поки заліковував опіки, отримані під час підготовки до одного з фаєр-шоу.
Фото перших робіт хлопці виставляли в соцмережах. А вже нині бренд Kochut входить у двадцятку найпопулярніших інстраграм та фейсбук-сторінок українських рітейлерів.
Однак на цьому хлопці не стали зупинятися. Свою ювелірну майстерність Кочути застосували до роботи з деревом, поєднавши столярні традиції із сучасними технологіями.
Брати відкрили окрему майстерню, де виготовляють дизайнерські столи з цільної деревини в поєднанні з епоксидною смолою. Власні шоу-руми хлопцям вдалось відкрити не лише в Ужгороді та Києві, але й у центрі Відня. Окрім цього, у бренду є дистриб’ютори з Німеччини та Англії.
Секрет успіху Кочутів – їхня єдність і наполегливість доводити розпочате до кінця. А ще – одна на трьох батьківська наука: не лінуватися працювати, бути відповідальним за свої вчинки, і за будь-яких обставин залишатися людьми.