Найжорсткіша ситуація з поширенням контрабандних цигарок в Угорщині – у Соболч-Сотмар-Берегській області, яка межує із Закарпаттям.
Контрабандні групи виникають на основі родинних та дружніх зв᾽язків на прикордонних територіях, зокрема у сусідній з Україною області Соболч. Як правило у таких компаніях є лідер, який значно інтелігентніший за своїх компаньйонів. Він збирає навколо себе таких людей, яким може довіряти. До його першочергових завдань відноситься також пошук “потрібних людей” з іншого боку кордону, – пише угорське інтернет-видання index.hu в обширній статті про поширення контрабанди в Угорщині.
Найжорсткіша ситуація, за інформацією журналістів, у Соболч-Сотмар-Берегській області, яку межує з Україною. Пояснюється це також і безробіттям, адже у деяких селах роботи взагалі немає. Таким чином, кожен прямо чи опосередковано живе з контрабанди.
Як стверджує видання, на українському кордоні працює більш, ніж 5 груп, які ділять між собою прикордонну територію. На приклад, річка Тиса розділена приблизно на 20-кілометрові відрізки. Та частина території, яка належить групі, знаходиться під тотальним контролем завдяки сприянню місцевих мешканців. Тому контрабандисти заздалегідь знають, якщо десь патрулюють прикордонники.
Замовники, як правило, не місцеві, а знаходяться у Будапешті чи інших великих містах і можуть дозволити собі купити одразу велику партію товару. Вони знають, до кого потрібно звернутись для замовлення контрабанди. Так само, на українській території є «керівник мережі», який приймає замовлення. Оскільки по обидва боки кордону території переважно угорськомовні, то й розмовляють між собою угорською мовою, що значно спрощує комунікацію.
Домовляються, як правило, усно, але розраховуватись потрібно вчасно. Відомі випадки, коли з українського боку надали сигарети в кредит, а замовник не зміг розрахуватись. Згодом його запросили друзі на вечірку, де зовнішні партнери його побили. Така ж доля чекає й інформатора, хто “зливає” інформацію владним органам.
Замовлений товар зазвичай знаходиться на складі у прикордонній території. Його або переплавлять через річку або перевозять на планері. На угорській території товар «відпочиває» кілька днів. Але це не класичні склади, а закинуті хати та приміщення чи горища будинків. Інколи контрабандисти просять старших людей, щоб вони дозволили у їхніх будинках зберігати товар. Люди не відмовляють, бо, як правило, знають тих із дитинства й не думають, що це щось протизаконне.
Місцеві мешканці допомагають контрабандистам, звичайно, не безкоштовно. На приклад, діти, які граються на вулиці, мають телефони і відразу повідомляють, якщо помічають невідоме авто або людей на території. Таким чином, про наближення податкової чи митної служби контрабандистам відомо заздалегідь.
Якщо налагоджена система поставок, то контрабандою можуть слугувати не тільки сигарети, а й будь-які інші товари. Власники вкладають зароблені контрабандою гроші у легальний бізнес, який також приносить немалі гроші. Оскільки сигарети легкі й дорогі, то їхня контрабанда приносить швидкі гроші. Їх можна перевозити і у автомобілях.
Кількість діючих контрабандних груп у прикордонній із Україною зоні змінюється, вона залежить і від того, як групування зливають інформацію Національній податкові та митній службі Угорщини. Проте таке трапляється лише тоді, коли якесь угрупування вважає себе обдуреним або обікраденим, адже “місця під сонцем” вистачає не усім.