Головною сенсацією літньо-осіннього періоду сезону в першій лізі можна сміливо називати “Минай”.
Разом з новачком дивізіону в групі лідерів також присутній “Агробізнес”, який грав влітку 2019-го стикові матчі і також змінив тренера згодом. Проте все ж у цієї команди розвиток був більш планомірним, як і персона головного тренера викликала менше протиріч перед початком турніру.
Коли Василь Кобін був призначений головним, багато хто не вірив у його успіх. Вважалося, що “вбити гравця” в собі фахівець ще зуміє не скоро, а таку відповідальну посаду йому видали величезним авансом, ледь не за рахунок “блату”. Проте, Василь Васильович на ділі довів свою спроможність і на період паузи в сезоні через пандемію зі своїми хлопцями по праву входить до трійки кращих в першій лізі. Далі буде багато цифр статистики, а також ілюстрацій, які лише підтверджують цю тезу.
Тут же хочеться лише відзначити, що згідно з регламентом Першої ліги в сезоні 2019/2020, саме очні матчі між конкурентами є визначальними при рівній кількості очок.
Отже, в 19 турах “Минай” здобув 11 перемог і по чотири рази грав внічию і зазнавав поразок. Невдача лише раз не була мінімальною, в стартовому поєдинку з “Прикарпаттям” (0:3). Причому в той день Кобін грав в тотальне володіння (69,2%), при тому, що його підопічні віддавали передачі з височенною точністю (86,25%). На жаль, не вистачило якості в завершенні атак і далі над цим параметром команда працювала дуже серйозно. Також Кобін відмовився від дій першим номером, трансформувавши їх у більший акцент на довгі вертикальні переведення при виході з оборони. Банальної “метушні” в центрі поля, яку “Минай” нерідко міг собі дозволити в другій лізі, рівнем вище суттєво поменшало.
У чотирьох іграх з прямими конкурентами “Минай” набрав сім очок, а єдиної поразки зазнав у Києві (3:4), де з п’яти ударів в ствір три виявилися результативними. Всі ви, напевно, пам’ятаєте ту гру, яку по праву називають однією з найяскравіших в сезоні. Команди на двох створили всього 1,73 xG, але забили сім голів, в основному дальніми ударами. Важливо і те, що вдалося забити десять голів в чотирьох очних поєдинках, набагато більше конкурентів. Саме сміливість і гнучкість в грі можуть стати тим вирішальним фактором, який допоможе “Минаю” в майбутньому досягти висот.
Домашній стадіон нерідко ставав для команди із Закарпаття “фортецею”, в Минаї в дев’яти останніх іграх чемпіонату лише “Рух” зумів набрати очки (1:1) за рахунок обміну голами на останніх хвилинах. Ту ж “Оболонь-Бровар” тут хлопці Кобіна знищили 4:1, з “Агробізнесом” впоралися з мінімальним рахунком (2:1), проте при 55,5% влучаннях у ворота від загальної кількості ударів! Знову ж – прогрес в плані раціональності використання своїх моментів в порівнянні з першими двома турами був очевидним вже до середини вересня.
Василь Кобін скромно зазначав на старті сезону, що його завдання як тренера, а також в цілому вектор розвитку клубної структури – це навчання. Тобто відразу ставити максимальні завдання ніхто не збирався. Але мрія про Прем’єр-лігу, яку в перспективі було б непогано втілити, вже тоді жевріла в душах вболівальників, як і всіх гравців і працівників клубу.
Колектив дійсно прогресував восени 2019 го, причому семимильними кроками, чому підтвердженням і впевнене проходження сітки Кубка. Якщо в Калуш відправився по суті дубль, що вирвав перемогу над середняком другої ліги лише на останніх хвилинах (2:1), то вже з “Волинню” грала основа, яка буквально знищила другий склад “хрестоносців” (1:0). Ілюстрацією домінування можуть служити 24 удари, з яких знову левова частка (десять) припала у ворота.
В цілому матчів, в яких “Минай” показував ефективність ударів від 40% влучань у ворота від загального числа і вище, виявилося 14 із 22 в першій частині сезону (з урахуванням кубкових). Поєдинки проти “Прикарпаття” і “Миколаєва” (1:1, єдиний гол з пенальті) відносяться до тих, які були не найбільш вдалими в частині побудови атакуючих дій і головний тренер оперативно відреагував на це. Починав сезон закарпатський колектив в формації 4-4-2, яка в білд-апі видозмінювалася на 3-5-2, а при обороні тут же перетворювалася в 5-3-2 за рахунок зміщень в глибину вінгерів і опорного півзахисника. Ключовою помилкою, яка коштувала п’яти очок в перших двох турах, стало активне залучення саме опорників в початковій фазі атак і низький відсоток діагональних переводів. Усунувши ці моменти, вдалося поліпшити гру і результати.
Згодом Василь Кобін адаптував своїх підопічних під гру за схемою 4-1-4-1 під час володіння м’ячем з істотним акцентом на фланги.
Це тут же дало результат як у відсотку прицільних ударів, так і в їх якості. Показник xG також стабільно ріс – якщо з перших семи поєдинків сезону в чотирьох випадках “Минай” не міг набрати і одиниці за цим параметром, то в наступних 15 таких було лише два. Та й то гостьові поразки з рахунком 0:1 від “Гірника-Спорту” (0,99) і “Волині” (0,83) не можна назвати провальними в плані очікуваних голів.
Варто відзначити, що після “Прикарпаття” Кобін лише раз відмовився в домашньому матчі від агресивної схеми з одним опорником за прикладом національної збірної України. Мова про матч з “Рухом” (1:1), якому минайці добровільно віддали м’яч, а білд-ап будували в переважній більшості випадків шляхом довгих вертикальних передач на форварда і вінгерів з акцентом на правий фланг.
Навіть основний “фантазіста” Анатолій Нурієв при наявності вибору між короткою і довгою передачею в центрі часто обирав довгий діагональний пас.
Оборонялися ж господарі з “ромбом” в центрі поля, максимально насичуючи зону м’яча, нерідко цей “ромб” в повному складі зміщувався на один з флангів, допомагаючи таким чином п’ятірці захисників вибудовувати додаткову ланку пресингу.
Вболівальники команди, напевно, засмутилися коли її взимку залишив головний голеадор Роберт Гегедош. Але сила “Минаю” Кобіна саме в системі гри, а не в персоналіях. На зборах клуб переглядав понад чотири десятки кандидатів і вбудувати чергових “робочих конячок” в гнучку схему точно не складе труднощів. Уже в кубковому поєдинку з “Інгульцем” (1:1, 6:5 пен) вдалося відзначити, що втрата Гегедоша практично ніяк не вплинула на якість роботи команди як в пресингу, так і при грі першим номером. Три новачка з’явилися в складі з перших хвилин, але при цьому трансформації по ходу матчу і далі залишилися відмінною рисою “Минаю”.
Розпочинали ту зустріч підопічні Кобіна за схемою 4-5-1, яка при атаці трансформувалася в 3-5-2 за рахунок опускання Вагіна до центральних захисників і високого підключення фулбеків. Нурієв при цьому допомагав попереду Оринчаку, який стартував в ролі “Гегедоша” на вістрі.
Першу заміну наставник господарів зробив лише на 80-й хвилині, відреагувавши на вилучення в складі “Інгульця”. Маїк замінив Глаголу, на місце якого змістився Оринчак. Схема все ще залишалася незмінною, але лише до тих пір поки Микуляк не змінив Богдана, а Кополовець не вийшов замість Ткачука. Овертайм господарі почали вже з “іспанкою”, а роль другого опорника разом з Вагіним виконував досвідчений Микуляк.
Цікаво відмітити основні моменти гри “Минаю” і на прикладі голів із цього матчу. Автор першого Глагола сам же і розпочав атаку, знаходячись явно не на рідній позиції правого півзахисника, а в структурі колективного відбору в центрі поля, ближче до протилежного флангу. Компактність дозволила господарям швидко “розжати пружину” після відбору і покарати гостей за недбалість. Проте і коли “Минай” пропускав, опорні півзахисники занадто буквально сприйняли рекомендацію зонної оборони і змістились в лінію із чотирма захисниками, що створило вакуум в центрі поля, яким з радістю скористався “Інгулець”. Спишемо на незіграність Ткачука із партнерами, адже він явно був тут зайвим і по суті дублював маневр Вагіна.
У Нурієва і Кополовця, які були “крайками” в трійці атакуючих півзахисників була особлива роль – вони відкривалися між лініями, зміщуючись в напівфланг, а простір біля самих бокових ліній залишали для підключень крайнім захисникам. По суті з м’ячем в ці хвилини “Минай” грав в 2-1-6-1, що є ще однією трансформацією вже знайомої схеми 4-1-4-1. За рахунок того, що петрівський клуб грав у меншості, фулбеки сміливо підключалися до атак і лише диво не дало господарям все ж дотиснути суперника. Видалення Вилучення Никитюка лише збило атакуючий порив, тому довелося погодитися на серію пенальті. Але в чому точно не можна дорікнути Василя Кобіна, так це у відсутності сміливості, адже спокійно можна було виявитися спійманими на контратаці, у “Інгульця” все ще залишалися на полі Бартулович, Лупашко і Коваленко, які запросто могли зловити суперника на контратаці.
В останньому своєму матчі перед паузою “Минай” заробив 2,99 бали за xG-метрикою і знову потрапляв у ворота в 47% випадків. При 54% володіння точність передач у господарів склала 78%, що все одно краще, ніж у суперника. Половина втрат були допущені у фінальній третини поля, а біля своїх воріт підопічні Кобіна лише 24 рази втратили м’яч. Для порівняння, команда Лавриненка допустила 42 обрізки в першій третині. Тому за якістю футболу це була чергова заслужена перемога “Минаю”, явно не остання. Принаймні при цьому тренері.