Нещодавнє звільнення міністрів уряду Дениса Шмигеля – Іллі Ємця та Сергія Уманського продемонструвало приховані глибинні процеси, які йдуть на рівні управлінської вертикалі в багатьох відомствах, пише Відкрита Україна. Одним з останніх кадрових рішень вже екс-міністра фінансів Сергія Уманського, було подання до Кабінету Міністрів на звільнення голови податкової Сергія Верланов і голови митної служби Максима Нефьодова.
Це був емоційний випад «дембельського акорду» Уманського або продуманим політичним кроком з його боку, ми спробуємо розібратися поступово. Але на тлі боротьби з епідемією, посиленням заходів щодо припинення коронавірусу, цей випадок випав з інформаційного простору, так само швидко, як і був у нього вкинуто, і став майже непомітним.
А даремно …
Адже зв’язок між курсом долара, скороченням витрат бюджетних програм розвитку регіонів, перекидання податкового ярма на місцеві бюджети, депутатська битва за ринок землі і сума на картковому рахунку кожного українця, залежить від фіскальних відомств і середовища, в якій працюють митниця і податкова.
Ми вирішили спочатку розібратися з митницею Нефедова, оскільки кількість згадок про митницю, контрабанду масок, ввезення тестів та іншого медичного обладнання, сумарно перевищують кількість найболючіших коронавірусів. Критика і вимоги звільнення Нефедова звучать, як правило, з одного інформаційного поля. Пішовши, як кажуть мисливці, «на звук», група журналістів отримала цікаві висновки і несподівані результати тільки промоніторивши інфопростір за останні 4 місяці, зіставляючи події і факти життя різних персонажів. Справа в тому, що за кілька днів до звільнення, Ігор Уманський ініціював призначення на посаду радника Міністра фінансів України на громадських засадах Анатолія Макаренка. Як позаштатний радник, Макаренко отримав нечувані неофіційні права, серед яких були отримати інформацію стосовно зовнішньої торгівлі, службових документів, участі в нарадах і зустрічах. Виглядало, чесно як статус «смотрящего» від Уманського. Не кажучи про те, що такі дії виходили за межі повноважень радника позаштата, призначення на цю посаду Макаренко стало результатом тривалої, кропіткої операції за участю багатьох осіб.
Починаючи реформу Нової митниці, Нефедов черпав інформацію про процеси і фігурантів митних схем з різних джерел. Він сам заявляв, що проводив зустрічі з широким колом осіб, іноді абсолютно сумнівних, розуміючи при цьому ризики двозначного трактування будь-якого контакту. Адже охочих знайти «дорогу» до Голови Нової митниці було безліч. Ще в жовтні-листопаді 2019 депутати комітету митної та податкової політики Верховної Ради, вдавшись до тактики «примус» Нефедова до переговорів, почали атаку з приводу невиконання податкових надходжень до бюджету ще непрацюючого відомства, оскільки жодна митниця не була зареєстрована.
Вивчення депутатських запитів, звернень, стенограм засідань вказують на одне: депутатів зовсім не цікавили зміцнення курсу гривні, падіння торгівлі між Україною і Росією, сонячні панелі або мито на імпорт товарів з Євросоюзу. Головне, що цікавить народних обранців (і не тільки) – кадрові питання, тому що кожен хоче мати вплив на шматок кордону або митного терміналу.
У більшості, претензії до митниці звучали на каналах, які належать до сфери інтересів самих членів комітету. Причому, спектр їх політичних поглядів абсолютно різний. Це і бенефіціари монобільшінства, так само як і Опоблоку Медведчука. У потоці інформаційних приводів відстежувалася одне – всі вони написані професійною мовою, який відомий незначному колу фахівців. Кількість блогерів, спікерів, які пишуть про митницю невеликий, але один з них – Анатолій Макаренко – безсумнівний лідер. Мета діяльності Анатолія Макаренка проста, як сльоза, до якої він майстер доводити жінок своїми епічними промовами вимуштруваного КГБешне замполіта: підконтрольні кадри, які тримають на пульсі діяльність імпортерів, а ті, в свою чергу акумулюють кеш.
Нав’язування вигідних рішень, підходи до потрібних депутатам, вроджений авантюризм, що підкріпився тюремної загартуванням, перетворили «дядю Толю» в гравця-важковаговика, який в середовищі не дуже досвідчених молодих чиновників вирішив зірвати банк. Правда, з другої спроби, тому що перший раз, коли він хотів стати радником глави СБУ, ставка не зіграла. Кажуть, що власна безпека СБУ поклала на стіл Баканова стару довідку про діяльність Макаренко, від якої у нього запітніли окуляри. Вміючи грати свою гру в довгу, кантора «скинула» проект Макаренко на Мінфін. І Уманський погодився на цю історію за певних умов.
Після запуску Нової Митниці в грудні 2019 року, пан Макаренко ризикував втратити свої позиції і давні фінансові потоки, адже політика глави Нової Митниці Максима Нефьодова передбачала повну заміну керівного складу центрального апарату Держмитслужби та митниць. І тут Анатолій Вікторович відпрацював створення власної золотої акції під боком Нефедова – «підшитого» через своїх людей, нового заступника – специфічного кадру і гарного хлопця із Закарпаття – Роберта Зелді (кличка Робік) головне завдання якого – збити Нефедова.
Стадія «ініціації» Робіка відбулася на етапі спецперевірки на допуск до державної таємниці. Справа в тому, що маючи угорське коріння, Зелді отримав угорське громадянство до входження на держслужбу. Але умовою призначення на посаду категорії «А» вищого госкорпуса, є підтвердження виключно громадянства України. За дивним збігом обставин, Роберт Зелді виїжджав до Угорщини на зустріч земляків і потрапив в поле зору не тільки угорської спецслужби, яка ретельно вивчає контингент з України, а й працівників Посольства України в Угорщині, які за своїм призначенням теж фіксують можливі контакти угорських українців. Тому, через свої зв’язки в СБУ, Макаренко як потенційний радник Голови спецслужби, «допоміг» Зелді вирішити непорозуміння з угорським паспортом. В обмін на лояльність і участь в заходах з дискредитації Нефедова.
Надалі, саме завдяки Робіком, до лав Нової Митниці був пролобійований і головний екземпляр музею митної справи і хороший друг Анатолія Макаренка і заодно і земляк Зелді – Анатолій Іштвановіч Сербайло. Колишній працівник Чопської митниці, один і знавець схем заміни фур і Карнет ТІРів, свого часу люструвати за роботу на Калетника і Януковича навіть очолив Департамент організації митного контролю, налагодивши основні схеми і контроль над контрабандними потоками Закарпаття. Розповідаючи про проблеми запуску митниць, термінали і гарантії, складні комплексні завдання, які можуть вирішити тільки «професіонали», два Анатолія (Сербайло та Макаренко) оперативно організували і ввели щомісячний збір в Києві та Закарпатті з магазинів безмитної торгівлі, митних терміналів, митних складів, експрес перевізникам і відновили такі специфічні схеми, як перерваний транзит і контрабанда сигарет. Про останню схемою домовленість відбулася під час візиту Зелді та Сербайло в Закарпатті на початку березня 2020 року. З тих пір, партії сигарет йдуть без збоїв. Хоча всім дана поїздка подавалася як зустріч з братами – угорцями і рішення проблем перевізників.
Паралельно з запуском митних тим, проводилась компанія дискредитації Нефедова на прикладі вивезення масок через підконтрольну Макаренко і СЕРБАЙЛО Київську та Закарпатську митниці, організація мітингів біля будівлі митниці в Києві на вулиці Дегтярівській «скривджених» працівників закритих митних терміналів, де оформлялися тонни контрабанди і масована атака депутатів через ЗМІ.
Давши добро на нові-старі схеми з одного боку, обстоював Нефедова своїм заступником Зелді, з іншого, Макаренко і Сербайло станом на березень 2020 вийшли на фінішну пряму, метою якої було встановлення повного контролю над службою з бюджетом в 400 млрд. Гривень. Але тут зіграв роль чудо-випадок. Міністр фінансів Уманський був відправлений у відставку … Щоб виконати взяті на себе зобов’язання по командної дискредитації реформ Нефедова, Уманським підписано подання на звільнення Нефедова і призначення главою Нової митниці Роберта Зелді.
Хто входить в команду митних «мінерів» і підводників мова піде пізніше, але очевидно одне – проводити реформи в Україні не тільки складно, але й небезпечно. Кількість авантюристів від влади зашкалює показники будь-якої епідемії.