Закарпатські замки увійшли в ТОП наймістичніших Західної України

Підгорецький замок

Замок був збудований в кінці 1630-х років і спершу належав коронному гетьманау Станіслава Конєцпольському, згодом Яну ІІІ Собєському, потім Вацлаву Жевуському, крім інших і поміщикам Сенгушкам. За часів Жевуського замок був найрозкішнішим палацом на західноукраїнських землях.

Підгорецький замок витримав багато випробувань протягом кількох століть. Замок постійно переходив в руки нових власників, його руйнували, грабували, палили.

Та всі, кому від останніх років XVІІІ століття і до сьогодні доводилось провести у легендарних стінах хоча б ніч, бачили його страшну таємницю — напівпрозору, у білих шатах та з чорним обличчям молодої жінки. Родина польських поміщиків, що жила тут свого часу, навіть записали на папері свої спогади, щоб увіковічнити факт зустрічі з привидом. «Часто бувало таке, що двері на другому поверсі палацу відчинялись самі собою, а майже невидима постать жінки у білій пишній сукні щоночі блукала то однією, то іншою кімнатою» — розповідають Сенгушки у своїх записах.

Хто ж вона, жінка-привид , яку бачили чи не всі жителі селища? Виявляється, спокою не має душа вбитої молодої дружини Вацлава Жевуського Марії. Він власне і вбив графиню у приступі ревнощів. А тіло заховав десь тут, у замку, бо ж похоронити зі всіма ритуалами свою жертву не міг. Дехто розповідає, що тіло молодої дружини було замуроване у кам’яні стіни замку.

Олеський замок

Історія Олеського замку дуже давня, він тісно пов’язаний із багатьма важливими історичними подіями. Олеський замок стояв на межі Волині й Галичини, за нього точилася постійна боротьба між Литвою та Польщею. Замок постійно переходив від одного власника до іншого. З 1340 року замком володів литовський князь Любарт. У 1366 році його відвоював польський король Казимир Великий ІІІ.

У цієї фортеці було багато власників: рід Яна з Сенни, нащадки якого почали називатися Олеськими; Кам’янецькі, Жолкевські, Гербурти, Даниловичі, Конецпольські, Жевуські та інші. Взимку 1629 року в Олеському замку, коли він був оточений татарами, народився Ян III Собеський — майбутній король Речі Посполитої. З його народженням пов’язана давня легенда, що розповідає як Софія Теофіла з роду Даниловичів, друга дружина Якуба Собеського, народжувала сина під час  сильної грози. Коли немовля повитуха поклала на мармуровий стіл, вдарила блискавка і стіл розколовся навпіл. Відразу ж з’явилося пророцтво, що новонароджений буде незвичайною людиною. І справді, Ян III став одним з найвидатніших польських королів.

Цікавим фактом є те, що через десять років після народження Яна ІІІ, в Олеському замку народився другий майбутній король Польщі — Михайло Корибут Вишневецький.

Ще багато десятків років Олеський замок буде свідком важливих історичних політичних подій кількох держав. Аж поки не стався 23 січня 1938 року нищівний землетрус для могутньої фортеці. Але не менше шкоди будівлі завдали самі її власники. Якось випадково в одній з кімнат було знайдено замурований скарб. І відтоді почалися гарячкові пошуки інших коштовностей: розбивалися стіни з розписами, руйнувалися каміни, знімалися підлоги.

У кінці XIX століття Олеський замок був схожий на руїну. Сьогодні споруда повністю відреставрована, але замок й досі нагадує скарбницю з містичними секретами середньовіччя.

Середнянський замок

Історія цього замку пов’язана зі священним Граалем, Орденом тамплієрів, родами Добо, Другетів та Ракоці, які у різні часи володіли фортецею. Середнянський замок був збудований на кошти Фруа де Барманьє у 1146 році і слугував оборонною спорудою у вигляді башти донжону. Такі башти були дозорними, знаходились у навіддаленіших місцях і не призначеними для тривалого проживання.

Історики сходяться на думці, що славнозвісну середнянську пам’ятку збудували ченці з Ордену тамплієрів. Ченці дуже войовниче захищали католицизм, їх навіть підозрювали у зв’язках з темними силами. Через це їх переслідували, кидали до в’язниці, катували і вбивали.

За легендою,  Чашу Грааля, що була виготовлена зі смарагду корони архангела Люцифера, колись заховали саме у стінах Середнянського замку, адже він був одним із найвіддаленіших замків тамплієрського Ордену.

Невицький замок

Про величний Невицький замок існує чимало легенд. Одна з них розповідає, що у повний місяць тут з’являється привид вродливої молодої жінки. За однією з легенд, господар Невицької фортеці Упор вкрав наречену в мукачівського князя Гари й одружився з нею. Гара зібрав велике військо і вирішив помститися, та Упор, злякавшись, запропонував викуп. Мукачівський вельможа забажав, аби той віддав йому доньку, коли їй виповниться шістнадцять літ.

Через рік дружина справді народила Упору дівчинку Юдіту, але під час пологів померла. Доньку ростив і виховував батько. Коли виповнилося дівчині шістнадцять, вона закохалася у місцевого молодого лісника. Та мукачівський князь приїхав і нагадав про весільну угоду. Юдіта й чути не схотіла про Гару, але щоб виконати обіцянку, батько до святкової процесії зачинив доньку в кімнаті. У день весілля молода, почувши, що за нею йдуть, кинулася через вікно у прірву. Оповідають, що в той момент у замок раптово вдарив грім і розбив його. А привид нареченої досі шукає у фортеці свого коханого лісника.

Ймовірно, цей переказ навіяний подіями 1644-го, коли трансильванський князь Дьордь І Ракоці напав на замок і зруйнував його. Адже саме він мав володіння неподалік Мукачева.

Ужгородський замок

За легендою, у XVII ст. власником Ужгородського замку був угорський лицар Другет. Він мав дуже вродливу доньку. У ті часи на закарпатські міста нападали поляки. Якийсь польський магнат задумав здобути Ужгородський замок. Аби довідатися, як це можна зробити, перебрався мандрівним лицарем й приїхав у замок на розвідку.

Вечорами гаданий мандрівник розповідав господарям замку про свої пригоди у далеких краях. І от, слухаючи ці оповідки і захоплюючись мужністю мандрівного лицаря, донька Другета закохалася у нього. А коли дізналась, хто її коханий, не змогла здолати свого серця, розповіла й про те, скільки військової сили в замку та як його можна взяти — через потайний хід, таємницю якого знали лише члени родини володаря замку.

Проте шляхтич не встиг скористатися добутими відомостями, його було викрито і страчено. А коли батько дівчини довідався про її зраду, то живою замурував у фортечній стіні. Відтоді щоночі ходить по замкові привид — це дівчина шукає свого коханого. З першими півнями привид зникає, щоб назавтра опівночі знову вийти на пошуки свого милого. А перед великою бурею у замку чути жалібний плач. То донька Другета просить простити їй…