«Не розраховуйте, що саме вас пронесе». Такими словами звернулася до жителів краю закарпатка Рися Фабяк, яка нині хворіє на коронавірус.
Жінка знаходиться вдома із одностороннім запаленням легень. Її чоловік – із двостороннім у лікарні. Вона вирішила поділитися власним досвідом страшної хвороби, щоб показати людям, які вперто не вірять в існування COVID-19, що захворювання реальне і його потрібно остерігатися.
Далі публікуємо звернення жінки у повному обсязі зі збереженням граматики та стилістики авторки. Сподіваємось, наші читачі знайдуть час, щоб із ним ознайомитись.
“Я ХВОРА НА КОРОНАВІРУС І НЕ ХОЧУ З ЦЬОГО РОБИТИ ТАЄМНИЦЮ,
Вирішила зламати шаблони стосовно хворих на Коронавірус і , нарешті, стати тією першою реальною людиною в районі котра розкаже про те як це бути хворим, які складнощі чекають кожного з тих кому так само як мені не повезло. Роблю я це з метою зняти рожеві окуляри з тих які все заперечують і яким дай вкласти пальця, і для тих хто навпаки, хворий але боїться осуду інших людей.
Я та людина, що чемно дотримувалася карантину з березня, читала і знала про коронавірус багато, тим не менше, в силу обставин які не залежали від мене, моя родина заразилася . Зараз в моїй родині троє хворих.
В кожного з членів сім’ї симптоми в основному одинакові, типові для коронавірусу: це декілька днів температура яка варіює від 37,3 до 38,6, стан втоми, відсутність апетиту, надмірна пітливість.
Розуміючи що відбувається, я самоізолювалася , закрила на ключ двір в селі і попередила сусідів, щоб не заходили і не підходили в мою хату, а не тихенько, нікому нічого не кажучи, шмигала помежи них у своїх потребах. Чоловік самоізолювався в квартирі.
Ну а тепер про труднощі які чекають людину з підозрою на коронавірус.
Перша і головна проблема – якщо ви особисто не знайомі з вашим сімейним лікарем, то імовірність того, що він швидко відповість на ваш дзвінок дорівнює 50 на 50, так само і на вайбер. Тому не дотягайтеся до того моменту коли вже зовсім зле, дзвоніть чим швидше і наполегливо. Вся медична реформа без диджітелізації – пся ватра, якщо не має системи відстежування і реєстрації дзвінків пацієнтів .Отож, може таке статися, що для отримання спрямування на тест чи рентген вам, можливому пацієнту з коронавірусом, доведеться ломитися в поліклініку на прийом до свого сімейного лікаря, бо він вас не чує, і це не стільки претензія до лікаря як до системи яка не спромоглася забезпечити телефони сімейних лікарів програмками з розпізнавання дзвінків .В результаті вас з вашими вірусом будуть тримати в коридорі з мамками які ведуть діток на прийом до педіатра і з іншими не хворими на коронавірус пацієнтами. В свій час , чиїмось “мудрим” рішенням первинну медицину і дитячу поліклініку засунули в одне непристосоване для поліклініки приміщення.
Друга проблема це транспорт і можливість добратися до лікарів та на проходження тесту у Рахів із сіл. . Якщо хворий не має свого власного транспорту то у нього є три шляхи: визивати невідкладну допомогу; таксі, або просити сусіда ; або тихо їхати в громадському транспорті. Сервісу який би працював з цією категорією громадян не передбачено карантинними заходами держави. Зазвичай у цьому місці виникає найбільше брехні, бо якщо признатися. що ти хворий тебе ніхто не повезе.. В моєму випадку мене спасає велосипед. і те що є іще на нього сили..
Третя проблема – тести, до яких ви нарешті добралися вам будуть робити теж у пристосованому
приміщенні при клубі і якщо вам погано ви там не сядете. Держава не знайшла лавочок для хворих..Тести .які вам зроблять не обов’язково ( в силу різних причин, так було і зі мною і ще з однією людиною) покажуть позитивний результат на коронавірус, але це не причина вважати себе людиною цілком здоровою, якщо вас далі переслідує температура , слабкість і поганий апетити, пітливість. Не спішіть бігти на радощах помежи люди. Зашвидко і запізно зроблений тест результату може не дати не точний результат..
Четверта проблема – рентгенапарати в районі старі їх мало, рентгенологів теж, тому їх слід берегти, бо для хворого на коронавірус це єдина можливість взнати. про своє запалення і не провтикати цей момент.. Через погану організацію процесу в первинці і те, що лікарі з первинки не завжди пояснюють пацієнту з підозрою на коронавірус його дії. хворий валить на рентген з загального відділення, а має іти через прийомне відділення для хворих на Соvіт. В результаті в одну зону попадає і просто людина якій треба на рентген і хворий на коронавірус і лікар який іще не одівся в захисний халат.
П’ята проблема- якщо ви все таки не чекали до самого кінця і ви уже знаєте про ваше запалення легень, будьте готові до того що інфекційне відділення уже переповнене. Ми всі постаралися. і частина лікарів уже хворі, тому не думайте , що якщо ви там звернетеся ледь живий то ви там один такий і довкола вас будуть ходити як коло самого цінного, таких там уже багато. Чим в легшій стадії ви туди попадете тим більша надія на ваш порятунок. В моєму випадку лікую вдома одностороннє запалення, чоловік з не запущеним двостороннім запаленням проходить весь курс важких антибіотиків у лікарні. До честі держави слід сказати, що частиною ліків такі відділення забезпечені і медперсонал, робить все. що може..
Шоста проблема – якщо за вами нікому дивитися. то сервісу який би вас забезпечив продуктами і ліками не має. Тому, шукайте того хто відважиться допомагати або думайте як організувати свої походи за першим і другим без шкоди для здоров’я інших. Як це роблю я. Перед походом в місто, душ, чиста одежа, маска, гаманець разом з купюрами і картками обприскується спиртовим розчином, товар руками не береться, а проситься продавця обслужити вас і руками я торкаюся товару аж після того як продавець все обрахував. Після того подається картка або гроші і обов’язково попереджається продавця про необхідність після вас обробити рукавички. з ліками так само. Тримайте в сумочці спиртовий аерозоль, щоб все до чого торкнулися можна обприскати спиртом і не соромтеся попереджати про ваш стан, це не сіфіліс…бережіть інших
Сьоме – чекайте відсутності апетиту. Вам буде важко заставити себе щось з’їсти вся їда буде мати поганий смак. в моєму випадку вона гірка. Через відсутність апетиту більшість хворих відмовляється від їжу і доволі скоро страдає від наслідків інтоксикації. Пийте через силу все, що виводитиме токсини..
Восьме- якщо вам необхідно приймати курс антибіотиків але ваш стан дозволяє лікуватися вдома- у вас не буде медсестри.. Тож думайте хто з родини зможе це робити…
Ну і на остаток НЕ РОЗРАХОВУЙТЕ. ЩО САМЕ ВАС ПРОНЕСЕ- хвороба може пощадити 80-ти річного, але вбити 40-річного. Бережіть себе, ваших близьких і сусідів а також наших лікарів поки вони в нас є.”