Спортсменка поділилася історією про фізичне й психологічне знущання над її колегою по команді. Це не вперше представниці збірної з художньої гімнастики говорять про негативне ставлення до підопічних з боку тренерок. Про це пише Суспільне.
Дворазова чемпіонка Європи й колишня гімнастка збірної України Валерія Юзьвяк розповіла в інтерв’ю “Острову” про насильницькі практики, з якими стикалися спортсменки в команді.
Згідно її слів, головна тренерка й президентка Федерації художньої гімнастики України дозволяла собі фізичне насильство щодо учениць і “така практика траплялася часто”, а також вдавалася до нецензурної лексики. За погану поведінку гімнасток могли лишити без участі в змаганнях та змушували писати пояснювальні записки.
“Був випадок у нас, у збірній, коли ми полетіли на Кубок світу й у нас були ранкові тренування, – згадує Валерія. – Не можу сказати, що ми сильно косячили, але просто все було механічно й без жодних емоцій. [Ірина Дерюгіна] почала на нас кричати: “Ви можете прокинутися?! Усі команди працюють, а ви – як сонні мухи”.
За словами Юзьвяк, тренерка звернула увагу на одну з гімнасток, яка в цей момент щось сказала партнерці за командою. Коли спортсменки продовжили тренування, “вона вчепилася в одну дівчинку й просто почала словами її “вбивати”. А потім каже: “Пішли зі мною”. Вони пішли до роздягальні, й вона по обличчю її кілька разів віддубасила та каже: “Ну що, прокинулася?”
Про те, що на неї підняли руку, гімнастка, яку Валерія не називає, розповіла їй, коли вийшла з роздягальні в сльозах. Як стверджує Юзьвяк, щойно Дерюгіна це помітила, то звернулася й до неї: “Ти ще рота відкрий”.
Якими досвідами ділилися інші гімнастки
Про негативне ставлення в збірній цього року згадувала й інша представниця групових вправ збірної України – учасниця й фіналістка Олімпійських ігор-2020 Єва Мелещук. Наприкінці жовтня 20-річна гімнастка офіційно оголосила про завершення кар’єри. Причиною Мелещук назвала “повне емоційне й моральне вигорання під час усіх подготувань до стартів, що накопичувалося сніжним комом і призвело до абсолютного спустошенння після фіналів Олімпіади”.
“Другою важливою причиною стало моє несприйняття особистісного негативного ставлення, – продовжила Мелещук. – Так, я погоджуюся, що має бути дисципліна в команді, яка виражається у взаємоповазі спортсмена й тренера. Упродовж усієї моєї спортивної кар’єри мені цього в збірній команді України дуже сильно бракувало!”
Торік про культуру насильства в збірній розповідала й дворазова чемпіонка світу й учасниця двох Олімпіад Наталія Годунко. Спортсменка вказувала на психологічний тиск, який переживала під час підготовки, та розповідала, що була свідкою фізичного насильства щодо інших дівчат. Зокрема, гімнастка згадувала, що “тренерка ніколи не вірила, що в тебе щось болить, що в тебе травма”, та ділилася історіями про надмірні вимоги тренерок до ваги, що призводили до проблем із нирками.
“Гадаю, якби до нас був інший психологічний підхід, наші тренування були б цікавішими, веселішими й продуктивнішими… Упродовж 13 років я жила в якійсь агресії й жорстокості”.
Крім того, Годунко казала про відмінність, яка тоді існувала між ставленням до представниць особистих і групових змагань. За її словами, у групових їм “дуже діставалося” й що гімнасткам погрожували виключенням з університету за погані виступи й тренування.