163 вимушені переселенці живуть в ужгородській школі, серед них 47 дітей. Про це Суспільному розповіла директорка закладу Марія Гринчук.
За її словами, в закладі живуть люди з різних регіонів України. Мешкати тут почали з березня. За цей час, каже Марія, прийняли понад 800 вимушених переселенців.
В ужгородській школі, в якій живуть вимушені переселенці, для них розмістили спальні місця в класах та спортивній залі.
В одній з кімнат разом з сином живе Наталія Попова з Кривого Рогу. “Ми приїхали 16 березня, то вже десь місяць, як ми тут. Нам уже ліжка дали, тут є гаряча вода, холодильник, мікрохвильовка. Загалом нормальні умови, можна жити. У нашій кімнаті кожен по черзі чергує, у нас є графік, то по черзі ми тут прибираємо, у їдальні теж чергуємо. Так потихенько підтримуємо порядок. Ми хочемо назад повернутися, ми хочемо жити в Україні. Як тільки там стане безпечно, ми відразу повернемося”, — каже жінка.
У спортивній залі живуть близько 30 людей з різних регіонів. З Ізюмського району Харківської області сюди з сім’єю приїхала Оксана Золотухіна. “Ми вже понад місяць тут. Приїхав чоловік, приїхали двоє дітей — Настя і Вова, і я. Я займаюся вишивкою, гуляємо містом. Умови тут хороші, все добре. Встаємо, займаємося собою, потім обідаємо, гуляємо містом. Все добре, все тут подобається, добре тут, діти тут іграшки різні роблять”, — розповіла жінка Суспільному.
А це шкільна їдальня. Тут сьогодні чергує вимушена переселенка Діана Омельченко з Краматорська. “Дівчатам треба допомагати накривати на столи, прибирати, посуд їм там віддавати, щоб вони мили, а можливо, я буду мити. Замітаємо, підлогу допомагаємо мити. Ми йдемо до чергових вниз, адміністрація нас просить і ми записуємося там в них і йдемо чергувати. В обід ми тут помагаємо, а потім дівчата кажуть, що треба допомогти, то йдемо й допомагаємо. Дуже тут добре, дівчата всі добрі, я ними дуже задоволена. Дуже хороші тут люди, я таких ще не зустрічала”, — каже переселенка.
Це кімната для занять з дітьми. Майстер-класи тут проводять вчителі школи та вимушена переселенка з Чернігова Наталія Апляс. “Зі школярами і з дітьми, які тут у нас живуть, ми зробили янголів, ми зробили український оберіг, а цим я займаюся вже 10 років. Ми зробили для наших хлопців із ЗСУ янголів. Я провела майстер-клас, діти були задоволені. Я шукаю матеріали, з якими можна було б працювати. Роблю це, щоб діти, котрі пережили той жах, який був, — бомбардування, обстріли, підвали, нестачу води це все, — щоб вони хоч якось могли відриватися і поринати в той світ прекрасного, коли можна просто забути й зробити щось таке чудове, маленьке, але своїми руками”, — каже жінка.
У школі працює цілий персонал — це 120 працівників. Вчителька Людмила Чмовш розповіла: “Я в цій школі працю з 1985 року. Я за фахом біолог, але працюю з молодшими класами, з групою продовженого дня. Не думала, що до такого доживу, що буде така ситуація. З початку війни допомагаємо, як можемо: різали на сітки тканину, тут чергуємо вдень двоє людей, вночі — троє. Реєструємо, допомагаємо, видаємо засоби гігієни, стежимо за порядком, талони збираємо, співпрацюємо з бухгалтерією і з їдальнею”.
Вчителька Олена Музика каже: “Я працюю вчителькою молодших класів. З перших днів війни ми тут в школі все робимо, що потрібно. Приймали матеріальну допомогу від батьків, приймали речі, які приносили, ковдри, матраци, постільну білизну — все це сортували, роздавали нашим переселенцям, які до нас приїжджають. Все, що треба, робимо”.
У цій школі вимушені переселенці живуть з березня, розповідає директорка Марія Гринчук: “Є можливість у школі кожному попрати, для цього встановлені три пральні машинки, є можливість помитися, маємо наразі дві душові кабіни в чоловічій вбиральні та в жіночій вбиральні. Є можливість попрасувати. Харчуються в школі, з першого дня харчуються в школі, зараз це одноразове харчування, отримують комплексний обід. Дозвілля дітей організоване в школі. Лікар школи щодня веде при потребі прийом. Працює в школі і практичний психолог, який не тільки з нашими дітьми проводить онлайн зустрічі, а й за потреби зустрічається і з вимушеними переселенцями”.
Марія Гринчук каже: наразі в закладі є все необхідне для вимушених переселенців: “Для нормального функціонування школи забезпечені, тому що засоби гігієни ми можемо купувати, це все налагоджений процес, фінансування на це є. Також дуже багато допомагають волонтери, допомагають і до сьогодні. Звісно, що ця допомога є меншою, ніж була раніше, але продовжується. Багато допомагають міжнародні організації”.
Подробиці в сюжеті Суспільного Закарпаття: