Мурал із баштами московського Кремля, пам’ятник радянським солдатам в Мукачівській громаді, а вулиці перейменовані лише на папері. Чому і хто винен?
У самому центрі с. Нове Давидково Мукачівської територіальної громади стоїть рудимент радянської спадщини та пропаганди – пам’ятник солдатам, які добровільно вступили до лав Червоної Армії, а за мужність і хоробрість їх нагороджено орденами і медалями СРСР. Кам’яна постать радянського солдата зі зброєю та велика червона зірка нагадують місцевим мешканцям про «героїчне минуле» комуністичної влади на цих територіях.
У тому ж Новому Давидкові й досі є вулиця Гагаріна, яку чиновники міськради перейменували лише «на папері». Мешканці села про героїчні процеси декомунізації виконкому нічого не знають. Їм не заважають таблички на будинках, які є символом радянської пропаганди, а мерію не хвилює реалізація процесів, започаткованих лише формально.
Судячи з цього, масова русифікація населених пунктів Мукачівської громади фактично з часів Радянського Союзу продовжується й сьогодні.
Майже 2 млн грн з бюджету на догляд за рудиментом радянської пропаганди та спадщини.
До того ж цинічно виглядає гарно прибрана навколо територія та доглянутий сам рудимент у Новому Давидкові. Але й це ще не все. У 2021 році Мукачівська міська рада за кошти платників податків навколо радянського пам’ятника за 1,6 млн грн побудувала сквер. Територію розділили на дві зони: рекреаційну та ігрову. Провели благоустрій – встановили лавки та урни для сміття, економне LED-освітлення. Тобто у 2021 р., коли тривав восьмий рік війни Росії проти України, чиновників Мукачівської міськради на чолі з Андрієм Балогою зовсім не турбувало те, що діти та батьки проводитимуть дозвілля навколо радянської спадщини.
То що ж не так з декомунізацією в Мукачеві?
На початку квітня Мукачівська міська рада гучно анонсувала кампанію з декомунізації в громаді. У межах цієї роботи виконком прийняв низку рішень щодо демонтажу пам’яток історії та монументального мистецтва, що мало стати підставою для знесення радянських рудиментів.
Водночас міський голова Андрій Балога на виконкомі публічно ініціював рішення про зміну назв вулиць, скверів, площ та провулків, які названі на честь російських діячів політики, літератури й мистецтва.
Але що відбулося насправді. Пафосні заяви чиновників були нічим іншим, ніж імітацією боротьби із залишками радянщини, яка була розрахована на формування суспільної думки про цілеспрямовану та ефективну роботу чиновників.
Думку мерія частково сформувала, а ось фактично реалізувати процеси – завдання надскладне, враховуючи, що обмежилися лише гучними заявами в пресі. І тут напрошується висновок про те, що декомунізація відбулася на засіданні виконкому, але не в головах та свідомості керманичів Мукачева.
Туристів на вокзалі зустрічають башти Кремля, червона зірка, фігури радянської пропаганди та красномовна назва вулиці – Комуністична.
Реальність того, що насправді відбувається в місті, просто вражає. Пасажирів приміських поїздів та дальнього слідування, мільйони внутрішніх та іноземних туристів при виході із залізничного вокзалу станції в Мукачеві зустрічає мурал на стіні будинку навпроти. Московський Кремль з червоною зіркою, виконаний у комуністичних червоних тонах, одразу вказує людям, що вони потрапили у колишній «радянський простір». Чиновники міської ради, намагаючись зімітувати роботу з декомунізації, кволо замалювали зірки. Що з цього вийшло видно на фото – ті самі зірки і той самий Кремль тепер вже у виконанні керманичів міста.
Це важко збагнути, але ще важчим є той факт, що на будинку, на якому намальовано радянський мурал, висить табличка з назвою «вул. Комуністична».
На самому вході у залізничний вокзал стоять справжні монументи комуністичної пропаганди, пам’ятки пролетаріату тодішньої епохи: старі постаті радянських сталеварів, лісоруба, хлібороба та колгоспниці.
У своїх блогах в соціальних мережах туристи діляться враженнями про місто, і одразу зазначають, що, вийшовши з перону, їх зустрічають радянські рудименти:
Теза: Близько 15 години дня 3 травня я приїхала на залізничний вокзал у Мукачеві, який, до речі, дуже непоганий, як для районного центру. Щоправда, з урахуванням зовнішнього оформлення фасаду та скульптур робітника з селянкою, у яких «відібрали» знаряддя праці, на мить здалося, що повернулася у радянські часи. Радянський дух все ще не покинув це місце) Іоанна Олександер.
На залізничному вокзалі пасажирів зустрічають-проводжають скульптури людей праці, встановлені у радянські часи. Вони брудні й обшарпані через погодні умови. Тетяна Грицищук
Чиновники міста чомусь вважають, що для декомунізації цієї локації достатньо лише збити серпи, молоти та радянські зірки. Але це точно низькоякісна імітація. Що саме знаменує постать сталевара, на Закарпатті, мабуть, не знає жоден чиновник, житель Мукачева чи турист.
Зате про це відомо нам. Це яскравий приклад монументальної пропаганди позитивних досягнень радянської влади, який визначився колись декретом Ради Народних Комісарів (діяла під головуванням Леніна) від 14 квітня 1918 року «О снятии памятников, воздвигнутых в честь царей и их слуг, и выработке проектов памятников Российской социалистической революции». Головним посилом тоді була теза: вся влада в СРСР належить трудящим масам — робітникам і колгоспному селянству.
Якщо й так не зрозуміло, то надаємо красномовне історичне, радянських часів чорно-біле фото входу до Мукачівського залізничного вокзалу, на якому фігури, про які ми згадували в матеріалі, а над входом висить портрет Леніна.
Житлові квартали з назвами міфічних радянських свят, подій та героїв.
У житлових масивах міста справжній «комуністичний рай». На багатоповерхівках розміщені таблички з комуністичною назвою вулиці – Першотравнева Набережна – на честь «солідарності з революційною боротьбою трудящих капіталістичних країн, з національно-визвольним рухом СРСР».
У центрі міста на будинках приватного сектору досі висять таблички з назвою вулиці на честь 26 жовтня. Тобто відзначення дати звільнення Мукачева Червоною Армією від німецьких загарбників й переходу з фашистської окупації в радянську.
Один із великих районів Мукачева й досі має назву Чапаєва В.І., військового діяча Російської імперії та більшовицької Росії, де, власне, він і був одним з учасників встановлення радянської влади. І так майже по всьому місту.
Така сама ситуація і в селах Мукачівської ТГ, де на будинках впевнено «хизуються» таблички з назвами вулиць на честь радянських та комуністичних діячів.
Такий стан справ у громаді обурює мешканців та професійну спільноту, яка очікувала на зовсім іншу декомунізацію, а не «гру в імітацію» з боку чиновників міської ради, очолювану Андрієм Балогою.
Дивним є той факт, що підконтрольні Андрію Балозі інтернет-ЗМІ розмістили матеріал про проблеми декомунізації в Ужгородській ТГ тоді, коли Мукачево залишилося в радянському минулому через кричущу некомпетентність міської влади.
Поки Мукачівська міська рада звітує про фейкове завершення декомунізації, насправді громада поринула у комуністичне минуле через недолугість чиновників, внаслідок чого страждає туристична привабливість міста та й регіону загалом.
Редакція “ЗакІнсайдер” надіслала офіційний запит на ім’я голови Мукачівської міської ради з проханням офіційно пояснити, в чому причина затримки демонтажу символів радянського режиму. Отож чекаємо відповідь.
P.S.
Користуючись можливістю, аби надати вкрай необхідну методичну допомогу, нагадуємо чиновникам Мукачівської міської ради, що комуністичний тоталітарний режим 1917-1991 років в Україні визнається злочинним і таким, що здійснював політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, депортацій, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з етнічних, національних, релігійних, політичних, класових, соціальних та інших мотивів, заподіянням моральних і фізичних страждань під час застосування психіатричних заходів у політичних цілях, порушенням свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутністю політичного плюралізму, та у зв’язку з цим засуджується як несумісний з основоположними правами і свободами людини і громадянина.
Водночас виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України ЗАБОРОНЕНО.
Приєднуйтеся до телеграм каналу «Новини Закарпаття»