Повернувся на щиті: в Ужгороді навколішки зустріли Героя – 32-річного штаб-сержанта Віктора Синька, який загинув у бою проти російського агресора. Про це інформує Ужгородська міська рада.
Віктор Миколайович Синько народився 15 листопада 1990 року в Ужгороді. Закінчив місцеву школу №12. Далі навчався у Свалявському коледжі. Строкову службу проходив у Львові у складі 80-ї ДШБ. Віктор із дитинства любив собак, тому вирішив стати кінологом.
У перші дні вторгнення росії в Україну в 2014 році, не вагаючись, пішов добровольцем боронити східний кордон – був снайпером у прикордонних військах.
У 2016-му році Віктор вдруге поїхав захищати Україну від ворога. Після успішного виконання завдання повернувся на військову службу до спецпідрозділу швидкого реагування «Шквал». У 2018-му вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького на спеціальність «Право».
Початок повномасштабного вторгнення Віктор Синько зустрів із колегами в академії, де 25 лютого 2022 року отримав диплом. За кілька днів потому разом із побратимами вже виконував бойові завдання.
Згодом із честю та відданістю ніс службу з оборони Донецької області на Лиманському напрямку. Під час короткого відновлення восени 2022 року вступив на магістратуру юридичного факультету УжНУ. А вже в грудні 2022-го знову повернувся захищати північні кордони нашої держави. Там Віктор Синько отримав підвищення – його призначили заступником начальника 2 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування 7 прикордонного загону Західного регіонального управління Держприкордонслужби України з подальшим присвоєнням чергового звання «лейтенант».
20 квітня 2023 року без вагань знову повернувся у зону бойових дій. Мав у підпорядкуванні понад 60 людей, які поважали та бачили у Вікторі лідера, адже він ніколи не кидав товаришів у біді, допомагав, підтримував та навчав військової справи.
12 травня 2023 року противник здійснив штурмові дії та обстріл позицій підрозділів ЗСУ. Віктор Синько, виконуючи бойове завдання, від отриманих травм і поранень, несумісних із життям, загинув на полі бою біля населеного пункту Григорівка Донецької області.
Після заупокійної Літургії траурний кортеж вирушив на Пагорб Слави, де Героя поховали із військовими почестями. У захисника залишилися батьки, дружина та син.
Відважний воїн, найкращий чоловік та батько, добрий син, вірний друг і побратим – таким був Віктор Синько. У пам’яті всіх він назавжди залишиться позитивним, веселим, цілеспрямованим, чесним, відданим, мудрим, завжди готовим допомогти, щирим патріотом.
Вічна пам’ять Герою та щирі співчуття рідним!
