Геннадій Москаль направив Генеральному прокурору України Юрію Луценку звернення з приводу правового врегулювання процедури перетину кордону власниками автомобілів з іноземною реєстрацією («пересічниками»).
Як відомо, теперішнє оформлення «пересічників» суперечить підписаній Україною Стамбульській конвенції, яка регламентує порядок тимчасового ввезення автомобілів з іноземною реєстрацією на територію інших країн.
Текст звернення, копія якого направлена також голові Державної фіскальної служби України Роману Насірову та народному депутату України, голові комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики Ніні Южаніній, публікується нижче.
Шановний Юрію Віталійовичу!
Відповідно до статті 21 Митного кодексу України, консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи надаються митницями за місцем розташування підприємств або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в усній, письмовій або, за бажанням заінтересованої особи, електронній формі у строк, що не перевищує 30 календарних днів, наступних за днем отримання відповідного звернення. Консультації в письмовій формі надаються у вигляді рішень органів доходів і зборів.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, періодично проводить узагальнення консультацій з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи, які стосуються значної кількості осіб або значних сум митних платежів, та затверджує своїми наказами узагальнені консультації, які підлягають оприлюдненню.
На виконання повноважень наданих МК України, та для врегулювання питання яке отримало значний суспільний резонанс, щодо режиму ввезення транспортних засобів з іноземною реєстрацією громадянами України, режиму в який такі транспортні засоби поміщуються митним органом та для формування прозорих правил здійснення митних формальностей для можливості реалізації громадянами гарантій наданих Конвенцією про тимчасове ввезення (ратифікована Україною Законом №1661-IV від 24.03.2004, далі по тексту Стамбульська конвенція), з метою практичного застосування митними органами норм Конституції України, Митного кодексу України та Стамбульської конвенції, прошу надати консультацію з наступних питань:
1.
Згідно ст. 9 Конституції України, Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч.3 ст.1 МК України, якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно ч.4 ст.3 МК України, У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов’язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
Оскільки між нормами МК України та Стамбульської конвенції є ряд розбіжностей, які допускають ряд неоднозначних тлумачень, прошу роз’яснити який нормативно-правовий акт застосовується митним органом до громадян, які переміщують транспортні засоби через митний кордон України у разі суперечностей між внутрішньодержавним та міжнародним актом.
2.
Відповідно до ст.2 додатку “С” Стамбульської конвенції, користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції транспортні засоби комерційного чи приватного використання.
Згідно ст.5 додатку “С” Стамбульської конвенції, для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком:
a) транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім’я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території;
b) транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім’я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.
Відповідно до ст.7 додатку “С” Стамбульської конвенції Незважаючи на положення статті 5 цього Додатка:
a) транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення;
b) транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.
З огляду на гарантії передбачені статтями 5, 7 додатку “С” Стамбульської конвенції, прошу надати роз’яснення яким чином надається дозвіл на тимчасове ввезення третім особам, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, для можливості скористатись їм гарантіями наданими пунктом b) ст.7 додатку “С” Стамбульської конвенції, та на підставі яких документів митний орган встановлює використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.
3.
Відповідно до пунктів 1-2 статті 4 Глави ІІІ Стамбульської конвенції, Якщо в Додатку не передбачено інше, кожна із Договірних Сторін має право обумовлювати тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів) наданням митного документа та гарантії.
Якщо (відповідно до пункту 1 вище) вимагається гарантія, то особам, які регулярно користуються процедурою тимчасового ввезення, може бути дозволено надавати загальну гарантію.
“гарантія” означає те, що задовольняє Митницю як доказ забезпечення виконання зобов’язань перед Митницею. Гарантія є “загальною”, якщо вона забезпечує виконання обов’язків, що випливають з багатьох операцій (пункт с) статті 1 Глави І Стамбульської конвенції).
З огляду на наведене, прошу повідомити які гарантії мають надаватись особами, які переміщують транспортні засоби через митний кордон України, які підпадають під ознаки передбачені пунктами a), b) статей 5, 7 Додатку “С” Стамбульської конвенції, та якою нормою Закону передбачено надання таких гарантій.
Також прошу повідомити яким чином митний орган відносить транспортний засіб, який переміщається через митний кордон України до категорій передбачених пунктами a), b) статей 5, 7 Додатку “С” Стамбульської конвенції.
В чому різниця між транспортними засобами особистого та комерційного призначення в розумінні МК України та Стамбульської конвенції.
4.
Відповідно до ст.21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст.24 Конституції України).
Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст.26 Конституції України).
Статтями 380 та 381 МК України передбачено особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України та особливості ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування з метою транзиту через митну територію України.
Враховуючи наведене, прошу роз’яснити яким чином митним органом в пункті перетину державного кордону України класифікується транспортний засіб за метою використання та ввезення, віднесення такого транспортного засобу до тої-чи-іншої класифікації за товарною позицією згідно УКТ ЗЕД?
5.
Відповідно до статті 90 МК України, транзит – це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно ст.92 МК України, митний режим транзиту може бути застосований як до товарів,транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.
У митний режим транзиту можуть бути поміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу.
У митний режим транзиту можуть бути поміщені будь-які товари, крім заборонених законодавством для ввезення та/або транзиту через митну територію України.
Відповідно до ч.4 ст.92 МК України, для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
1) подати органу доходів і зборів митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару;
2) у випадках, визначених законодавством, надати органу доходів і зборів дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов’язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
Для забезпечення ідентифікації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що поміщуються у митний режим транзиту, можуть застосовуватися засоби, передбачені частинами другою і третьою статті 326 цього Кодексу.
Оскільки статті 90-92 МК України передбачають поміщення в режим транзиту виключно транспортних засобів комерційного призначення та за умови письмового декларування (п.1) ч.4 ст.92 МК України), прошу повідомити яким чином митний орган в пункті перетину державного кордону України поміщає транспортний засіб особистого користування, який переміщається громадянином України, в режим транзиту та без отримання митної декларації або документу, який відповідно до статті 94 МК України, використовується замість митної декларації.
Відповідно до ч.5 ст.102 МК України, для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.
Якою нормою МК України, або іншим Законом, передбачено поміщення транспортного засобу особистого користування (транспортний засіб некомерційного призначення), під час ввезення громадянином-резидентом на митну територію України (який митницею класифікується за УКТ ЗЕД як товар) в режим транзиту?
Який режим ввезення застосовує митний орган до транспортних засобів нерезидентів, яким чином класифікує транспортний засіб особистого користування який ввозиться нерезидентом (класифікує як товар чи як транспортний засіб) та на підставі яких норм Законів?
Прошу повідомити, чи може громадянин України-резидент, здійснюючи перетин державного кордону України вїзджаючи на територію України (тобто додому) їхати в режимі транзиту,не здійснюючи жодних дій передбачених режимом транзиту, та якою нормою Закону це передбачено.
Яким чином Митний орган завершує режим транзиту з порушенням ч.5 ст.102 МК України?
6.
Відповідно до ч.1 ст.189 МК України, транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ст.103 МК України, тимчасове ввезення – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Відповідно до пункту 19) ч.1 ст.4 МК України, моторні транспортні засоби – транспортні засоби, що рухаються за допомогою встановленого на них двигуна.
Згідно пункту 60) ч.1 ст.4 МК України, транспортні засоби особистого користування – наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Таким чином, якщо митний орган класифікує транспортний засіб особистого використання, який ввозиться на митну територію України як товар, чому до нього не застосовуються норми ст.103 МК України, якщо ж класифікують як транспортний засіб, чому такий поміщується в режим транзиту, тобто з порушенням ст.90-92МК України.
7.
Невирішеним та спірним залишається питання поділу громадян на резидентів та нерезидентів, та відповідно наявності прав та обов’язків при здійсненні митних формальностей.
Так відповідно до норм Митного кодексу України (стаття 4, частина 1 пункт 33), 50) передбачено градацію громадян на резидентів та нерезидентів та відповідно проведено чіткий розподіл між порядком оформлення митних формальностей при користуванні автомобілем резидентом та інший порядок оформлення митних формальностей про користуванні автомобілем нерезидентом.
Стамбульська ж конвенція не наводить розмежування між резидентами та нерезидентами, встановлюючи лише умови ввезення автомобілів які зареєстровані за межами території держави, через,або на митну територію якої здійснюється переміщення.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, та мають вищу юридичну силу над нормами внутрішньодержавного законодавства.
Таким чином, можна стверджувати що чинний МК України вводить додаткові дискримінуючі норми щодо власних громадян, покладаючи на них обов’язки по виконанню митних формальностей, які не передбачені міжнародними договорами, та які не виконуються відносно нерезидентів.
Згідно ч.4 ст.3 МК України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов’язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
Враховуючи наведене, прошу роз’яснити таке: якщо норми Стамбульської конвенції не визначають поділу осіб на резидентів та нерезидентів, чи може особа при здійсненні митних формальностей, яка є резидентом або не є резидентом, у відповідності до ч.4 ст.3 МК України, обирати зручний режим митного оформлення, який більш підходить під конкретні обставини, який би відповідав нормам Стамбульської конвенції, без обмеження нормами встановленими для резидентів та нерезидентів.