Обмін полоненими між Україною та сепаратистами, політичні плани Михайла Ходорковського, невтішний прогноз для російської економіки та побоювання кубинських дисидентів щодо зближення із США – теми західної преси 27 грудня.
Обмін полоненими як шанс?
Обмін полоненими між Києвом та сепаратистами збільшив надію на мирне врегулювання конфлікту на Донбасі навіть на тлі скасованого раунду переговорів у Мінську. Про це розповідає британська Financial Times.
За даними газети, звільнення бранців з обох сторін стало можливим за результатами перемовин 24 грудня. “Однак, прогресу так і не досягнули щодо інших аспектів вересневої мінської угоди про припинення вогню, як то повна зупинка бойових дій та відведення важкої техніки від 30-кілометрової буферної зони”, – зазначає Financial Times.
Скасування ж нових переговорів 26 грудня ставить реалістичність тривалого мирного процесу під сумнів. “Ми хочемо, щоб ці переговори проводилися не заради самих переговорів, а щоб вони принесли конкретні результати”, – наводить видання слова речника української армії Андрія Лисенка.
Він заявляє, що головним результатом має бути повне припинення вогню. Домогтися цього вересневими угодами не вдалося: за останні місяці на Донбасі загинуло більш як 1,300 людей, наголошує Financial Times.
Ходорковський знов у політиці.
Повернення Михайла Ходорковського до політичної діяльності досліджує британська Guardian. У розмові із газетою колишній найвідоміший в’язень Росії заявляє із Цюриха, що домагатиметься зміни “режиму”.
“Він стверджує, що під зміною режиму не обов’язково має на увазі Путіна. Якщо Путін несподівано вирішить повністю змінити свій стиль керування країною, Ходорковський каже, що із радістю працюватиме з ним. Він також наполягає, що не має сильного бажання стати президентом”, – переказує свою розмову із паном Ходорковським автор.
Колишній голова “Юкосу” розповідає, як під час своїх “інтелектуальних вправ” у тюрмі дійшов висновку, що Росія має стати державою, яка керується за механізмами верховенства права. Але пан Ходорковський зазначає, що не поспішає, адже у тюрмі навчився терпінню.
“Спішити нема куди. Десять років – це недовго. Для мене 2024 рік не такий вже й далекий. План на ці роки в мене є. І якщо все станеться так, як має бути, я цей план впроваджу”, – цитує Guardian пана Ходорковського.
Перспективи невтішні
Безробіття та інфляція, що зростають, саме така перспектива очікує на Росію, якщо Кремлю не вдасться подолати економічну кризу. Про це попереджає американська Washington Post.
“Як я казав раніше, проблема Росії в тому, що в неї не економіка, а бізнес з експорту нафти, який субсидує все інше. І цей бізнес нині у поганому стані”, – зазначає автор. Він додає: Володимир Путін змушує російські компанії витрачати долари, але ж саме російському уряду доведеться розплачуватися, якщо у цих компаній почнуться проблеми.
На думку автора, ситуація складається критична: “Прибутки від нафти зменшилися, тож Росія перейде від надлишку до дефіциту. І вона не може позичати потрібні гроші, тому що санкції заходу через вторгнення до України відрізали Росію від міжнародних кредитних ринків”.
Зменшити вплив санкцій пан Путін міг би, якщо б залишив свої “імперські амбіції”, пише автор. “Якщо ні, і якщо ціна на нафту залишиться на рівні 60 доларів за барель, по Росії вдарять зростаючі безробіття та інфляція. Щоб зрозуміти наскільки все серйознішає, подумайте, що пан Путін вже говорить про встановлення контролю за ціною на горілку в умовах підвищення всіх інших цін”, – констатує автор у Washington Post.
Зворотній бік зближення
Оголошене зближення між США та Кубою серйозно занепокоїло кубинських дисидентів. Вони побоюються, що тепер ніхто на заважатиме місцевій владі притискати інакомислення, розповідає американська New York Times.
“Не можна скасовувати санкції проти країни, яка порушую права людини. Тут немає свободи слова, немає свободи взагалі. Це дасть їм простір продовжувати діяти з тією самою безкарністю, як і досі”, – цитує газета Соню Гарро, активістку кубинської дисидентської групи “Леді у білому”. Її лише нещодавно звільнили із тюрми у рамках переговорів про нормалізацію відносин між Гаваною та Вашингтоном.
До цього часу у дисидентських колах США називали ледь не єдиним захисником тих, хто протестував проти дій кубинського уряду. “Буде ще більше репресій, але тепер із благословення США”.
Активісти лише сподіваються, що тепер, з послабленням ембарго, кубинці зрозуміють, що “головна причина бідності і несвободи – це не ембарго, а тоталітарний уряд Куби”, зазначає New York Times з посиланням на правозахисників.