З початком року вся країна вивчає податкові зміни, прийняті депутатами. Частина з них торкнеться буквально кожної сім’ї. Ужгородці наразі чекають на рішення місцевих депутатів, від якого залежить, скільки податку платитимемо за своє майно – житло, землю, транспорт.
У зв’язку з внесення ряду змін до Податкового кодексу і децентралізацією фінансів з 1 січня 2015 року багато повноважень щодо затвердження розмірів ставок місцевих податків передано саме місцевим органам влади. Згідно з внесеними змінами, місцеві податки і збори замінено словами «податок на майно».
Пояснити, що означає ця зміна та прокоментувати ситуацію загалом ми попросили начальника податкової інспекції в Ужгороді Марію Бадиду.
– Маріє Петрівно, що означає «податок на майно» для ужгородців та які рекомендації Ви, як податківець, Ви могли б озвучити для депутатського корпусу щодо ставки цього податку?
– Безумовно, до прийняття цього рішення треба підходити виважено. Тому що йдеться про кошти кожного ужгородця – як підприємців, так і пенсіонерів. І саме про це слід думати насамперед, затверджуючи ставку податку та можливі пільги.
Дійсно, внесеними змінами до Податкового кодексу податок на майно буде складатися з трьох видів податків: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортний податок і плата за землю. Щодо транспортного податку, то тут все просто і зрозуміло – йдеться про транспортні засоби, що перебувають у вжитку не більше 5 років і обсяг двигуна яких перевищує 2,5 куб.м. для дизелю, і 3 куб.м. для бензину. За такі авто власники сплачуватимуть 25 тисяч грн у рік. Цей податок легко адмініструється, тому що всі авто перебувають на обліку в органах реєстрації. Ця інформація поступить до податкової інспекції і, відповідно, буде проведено розрахунок транспортного податку для таких платників.
Натомість з таким видом податку, як податок на майно, то його розмір зобов’язані встановити (до 1 лютого поточного року) місцеві органи влади. Відповідно до закону, ставка податку не повинна перевищувати 2 % від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. житлового і нежитлового майна. Якщо мінімальна зарплата на 1 січня 2015 року становить 1218 грн, то сума податку у розмірі 2 % становитиме 24,36 грн/кв.м.
Цей податок будуть сплачувати всі громадяни, а також юридичні особи, приватні підприємці, які мають у власності майно – квартири, будинки, котеджі, дачі. Законодавством передбачено, що податок не сплачуватимуть тільки громадяни-фізичні особи, які мають у власності квартири площею до 60 кв.м., а будинки/котеджі – до 120 кв.м.
Тобто існує така пільга. Але водночас уявіть ситуацію, що пенсіонер, пропрацювавши все життя і отримавши може ще за радянських часів трикімнатну квартиру площею 72 кв.м., вже платитиме за різницю, яка перевищує мінімальну неоподатковувану площу. Тобто за 12 квадратних метрів. Якщо ж він матиме будиночок (а до загальної площі враховуються усі сараї, надвірні приміщення, гаражі), то платитиме за все, що перевищує 120 кв.м.
Тому я вважаю, що застосовувати максимальну ставку – 2 % – це неправильно. Переконана, що при затвердженні ставок до цього питання треба підійти диференційовано. Крім того, для такої категорії громадян, які маютьквартири і є пенсіонерами, то варто або встановити мінімальну ставку (а це 0,5 %, тобто 6,06 грн), або зовсім звільнити їх від податку.
До слова, цей вид податку ми почали адмініструвати ще у минулому році. З практики видно, що якраз там, де законодавець планував оподатковувати майно заможних людей – великі будинки, котеджі, то відсотків 80 таких будівель узагалі не здано в експлуатацію. Таким чином, їх немає у державному реєстрі і вони не будуть платниками. На відміну від квартир пенсіонерів…
Крім того, диференційований підхід був би актуальний і для податку на майно для всіх суб’єктів підприємництва, підприємців, юридичних осіб, а також громадян, які використовують майно у комерційних цілях – кафе, ресторани, готелі. Знову ж таки, ставка за квадратний метр у центрі міста і на окраїні повинна б відрізнятися, як різняться і прибутки підприємців на об’єктах у різних районах міста. Слід пам’ятати, що ці ж власники будівель платитимуть ще і податок на землю (від 1 до 3 % від суми грошової оцінки). Це також немало.
Враховуючи все це, а також ситуацію у країні загалом, місцева влада повинна бути зосереджена не на максимальне прийняття ставок , а навпаки – на мінімальне. Тому що цей податок і без того лягає на плечі простих людей.
-Дякуємо за коментар. Ужгородцям залишається наразі тільки сподіватися, що депутати прислухаються до головного податківця міста та не призначать максимальні суми податків, збіднюючи тим самим сімейні бюджети людей.