Наприкінці 2014-го року депутати Закарпатської обласної ради, серед іншого, прийняли рішення №1163 – виділити цьогоріч газеті “Новини Закарпаття” 355 тисяч гривень. Це – 29 з половиною тисяч щомісяця.
Цікаво, що у рішенні назва конкретного ЗМІ не згадується. Натомість є пункт – дати гроші “Редакціям газет, засновниками яких є місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування”. Закарпатська обласна рада та Закарпатська облдержадміністрація, всім відомо, є засновником одного “інформаційного” комунального підприємства – “Редакція газети “Новини Закарпаття”.
Крім того, на 2015 рік передбачено ще 80 тисяч на “Друковані засоби масової інформації для висвітлення діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування”. Слід розуміти, що і ці – додаткові гроші – отримає суто редакція газети “Новини Закарпаття”, адже лише вона “прискіпливо” висвітлює “діяльність Закарпатських облради та ОДА”. Це – ще 6 тисяч 666 грн щомісяця.
Також 143 тисячі виділено “Для висвітлення діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування телебаченням і радіомовленням”. Очевидно, левова частина цих грошей піде на рахунок обласної ОДТРК.
Порахуємо: загальна сума трьох пунктів витрат на рік складає 578 тисяч гривень. Це на місяць виходить трохи більше 48 тисяч гривень. Саме такою є сума, яку з обласної казни витрачатимуть… фактично на рекламу діяльності облради та ОДА.
Адже “висвітлення діяльності ОМС” апріорі заключається у вироблені і розповсюдженні позитивних інформаційних посилів про місцеву владу та її керівників.
У нас діє цілий Закон – “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевогосамоврядування в Україні засобами масової інформації”. Звичайно, висвітлювати діяльність влади з погляду точки зору тієї ж влади треба. Але чи варто утримувати для цього газету? Наприклад таку, як “Новини Закарпаття” і аналог якої є в областях країни?
Це питання явно загальноукраїнського масштабу. У статті 2 Закону наголошується, що ОМС та РДА повинні не чинити на ЗМІ будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий процес. Але в цьому ж Законі розписані чіткі правила, як саме подавати інформацію про діяльність влади.
Втім, більшість ЗМІ, що фінансуються з бюджету місцевих рад, і без всіляких законів знають, як треба подавати інформацію – виключно у тому соусі, який потрібен керівництву місцевої влади.
Чи для цього треба утримувати ЗМІ? Чи варто для цього щомісячно виділяти, як на Закарпатті, обласній газеті 29 з половиною тисяч на утримання редакції і ще 6 з половиною тисяч – на “висвітлення діяльності влади”?
У демократичному суспільстві відповідь на це питання повинна була б бути – НІ. Але поки що влада в Україні, як центральна, так і місцева, – каже ТАК.
Ну і маємо те, що маємо. Загалом, у більшості випадків, українські комунальні ЗМІ – по суті є інформаційними бюлетенями. Випуск бюлетенів передбачений законодавством України. Втім більшість ОМС та РДА воліють бути засновником та видавцем саме газет, радіо та телебачення.
Невже споживач інформації не знатиме про свою улюблену місцеву владу, якщо, о раптом, у якомусь регіоні країни таки зважаться припинити утримувати і дотувати муніципальне ЗМІ?
По-перше, таку інформацію можна розповсюджувати саме в інформаційному бюлетені, і не продавати його, а роздавати. Наприклад, у холі адмінбудівлі. Чи у центрі надання адмінпослуг. Заодно люди б мали, як зайняти час, чекаючи у черзі.
По-друге, таку інформацію можна розмістити у приватному ЗМІ. Провести тендер і замовити сторінки чи час ефіру. Єдиний нюанс – дані матеріали обов’язково мають бути відділені від інших. Інакше виникне джинса.
По-третє, лишається світова мережа. Є офіційний сайт, і там влада може повідомляти, яка вона хороша, хоч гігабайтами тексту, фото й відео – мережа витримає, споживач інформації оцінить.
Радує, що в Україні уже є органи місцевого самоврядування, які не утримують районні газети. Наприклад, на Закарпатті це – Мукачівська райрада, а заодно – і РДА. Можливо, на початку 2016 року таких явищ на теренах нашої країни стане ще більше.