Художник Тіберій Сільваші прийшов в Ужгород.
Він народився в Мукачеві 1947 року, став киянином у 1962-му, а потім розпочав діалог із художнім простором цілого світу.
І ось тепер, 17 листопада 2017 р. (і до 17 грудня), уперше вернувся на батьківську землю із виставковим проектом, який охопив історію його живопису і життя.
Акція отримала напрочуд вдалу назву – «Тіберій Сільваші», адже це ім’я та прізвище й означає власне живопис (тому й полотна свої він називає не інакше, як «Живопис»). А ще ця власна назва символізує проникнення в нове, незвідане, мобілізацію і підтримку художніх сил.
Крім того, «Тіберій Сільваші» – це фактично творчість, що перетікає межі формату, виставкової стіни, зали, галереї, легко трансформується у вербальний виклад, може перевтілитись у тексти, набути форми книги чи стати театром, постановкою, в яку втягнуто самого автора й оточення, і зрештою стати проектом різноманітних проектів.
Так сталося й цього разу. Щоб дійство відбулося, за справу взялися Павло Гудімов (арт-центр «Я Галерея», Київ) та «Галерея Ілько», Ужгород. Працює ефект Більбао: «Галерея Ілько» стала тим місцем, де все відбувається, де можуть зустрітися Тиберій Сільваші й Павло Гудімов, мистецтво й простір, автори й глядачі, де може виростати нова якість і реалізуватися те, що раніше ніхто й не уявляв.
Крім винахідливо-простої ідеї щодо тридільної структури експозиції (CV художника – світлини, інформація; просторові об’єкти – на світлинах; живопис – цикл «Монохроми»), запропонованої Павлом, незримо кількарівнево працювала кураторська рука самого Сільваші й, що цікаво, йому для цього нічого не потрібно було робити.
Проект розпочався до відкриття, його частиною стало очікування і передчуття, далі розгорнулося дійство відкриття, де одним із об’єктів (а насправді, магічним центром) був сам Сільваші, а імпульси його робіт створили силове поле, яке відвідувачам не вдалося здолати, і в підсумку вони незвично щасливі незвично довго не могли покинути виставковий простір.
А потім прийшло переживання і пережовування прожитих у галереї годин і новий акт очікування – презентація наступного дня книг Сільваші (їх достовірні назви – «Тіберій Сільваші. Есе. Тексти. Діалоги» та «Реальність»), із яких більшість примірників були придбані ще під час вернісажу. На презентації Сільваші буде говорити і його можна бути слухати, а це майже те ж саме, що й дивитися його живопис або читати його тексти.
А потім можна буде прийти повторно, індивідуально, влучивши момент, коли нікого немає, і самому егоїстично порадіти у мереживі силових ліній виставки-проекту одного з найважливіших фігурантів нефігуративного ареалу сучасного українського мистецтва, філософа творчості й практика живописання Тиберія Сільваші.
Текст: Михайло Сирохман
Фото: Наталія Павлик