Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль, який свого часу багато років віддав службі в міліції, розповів 112.ua про свої будні в карному розшуку Радянського Союзу. Геннадію Геннадійовичу завжди є що розповісти, з його то досвідом.
Раніше в міліції служити було цікаво і почесно. При тому, що можливості тоді були непорівнянно інші.
Ось наприклад, як перевіряли кадри колись в міліції. За принципом “горілка розуму не додає, горілка розум не забирає, горілка тільки перевіряє – чи є він, чи його немає”.
Я прийшов у карний розшук (у Чернівецькій області наприкінці 70-х рр., – ред.), а там було 7 досвідчених співробітників, які служили по 20-25 років. Були такі, які служили ще у відділах по боротьбі з бандитизмом. І ось на 5-6-й день мені кажуть, мовляв, у нас така традиція, ми новачкові повинні виставитися. Я кажу, так ніби ж навпаки. Але вони сказали, що мають свої правила, після чого дістали склянку, поставили 6-7 пляшок горілки і одне яблуко. І це найкраща перевірка психічного стану людини. Коли людина п’яна, починають проявлятися такі психологічні якості, які у нього є, але вони не дають про себе знати. А чим більше вип’єш, тим більше дурі в голову приходить. Я по сьогоднішній день навіть запаху горілки не переношу після цього. Ну, випив, вони порізали яблуко. У підсумку я не знаю, скільки я випив. Я прокинувся в райвідділі на якомусь матраці. І начальник карного розшуку каже, мовляв, ми тебе беремо. Я кажу, що нічого не пам’ятаю, а він – ти просто заснув, це нормальна, здорова голова, більше пити не зміг, відрубався. Не брали тих, хто буянив, кому хотілося розстрілювати, затримувати, перевіряти притони і ще в ресторані влаштовував бійки. Вранці їм говорили – хворих на голову нам не треба.
Взагалі я не можу сказати, чому, наприклад, я працював настільки довгий час у карному розшуку. Звичайно, система стимулювала матеріально, щоб не було корупції і було бажання працювати. Чоловік знав, що якщо він затримає грабіжника – отримає 40 рублів премії. Був дуже великий преміальний фонд. У начальника міліції були одні повноваження, начальника УВС – до двох посадових окладів, міністр внутрішніх справ України мав три-чотири посадових оклади, а вже голова МВС СРСР мав право на щабель вище піднімати звання за розкриття або подавати нагородний лист про нагородження держнагородами.
Фільм “Місце зустрічі змінити не можна” ближче всього показує ту реальність. Один з братів Вайнерів працював в МУРі і написав книгу “Ера милосердя”. Коли створювали фільм, були дуже хороші консультанти. Я навчався в академії МВС СРСР і прообраз Шарапова, Володимир Арапов, викладав у нас оперативно-розшукову діяльність, він був одним з консультантів. Каже, були консультанти майже по кожному епізоду. Приміром, чому Жеглов носив орден “Червоного прапора”? Це для співробітника міліції була настільки почесна нагорода, що сьогодні її не можна порівняти навіть з Героєм України. Але таку нагороду давали тільки за взяття організованого, озброєного злочинного угруповання, які відстрілювалися, при цьому ти повинен бути або вбитий, або отримати поранення.
У нас в області таких не було. На курсі в академії у нас був такий, він був в Афганістані, він сам відстрілювався і відбив велику групу бойовиків, які на нього наступали, при цьому він був поранений і далі продовжував бій. Потім був представлений до нагороди. Він один в академії з такою ходив. І до нього була неймовірна повага. Сьогодні ці значки, які роздає МВС, вони не мають ніякої цінності ні в суспільстві, ні в самій поліції.
І про преміювання. Тоді ніхто не брав ніяких грошей. Вони не були потрібні, бо за них нічого не можна було купити. Наприклад, вбивства розкривали тільки співробітники карного розшуку обласного управління. Нас було троє, яких призначали старшими. Варто сказати, що професійний рівень слідчих був набагато вищим, хоча люди не мали спеціальної освіти, технічних засобів та транспорту не було ніякого. Їздили на тролейбусі, автобусі і попутками. Ще по області на місце злочин літали на літаку Ан-2. Але за розкриття злочину, яке викликало великий суспільний резонанс, а особливо за розкриття подвійного або потрійного вбивства, або якщо вбивця чинив збройний опір, начальник УВС давав два посадових оклади. Тоді посадовий оклад був 150 радянських рублів. Всю премію, яку нам давали, треба було розділити – 60% потрібно було, умовно кажучи, пропити в ресторані, тому що ти не один працював, а 40% міг віднести додому.
Геннадій Москаль