Герго Банкуті – призер третього «Срібного мольберта», студент Угорського університету образотворчого мистецтва, що в м. Будапешт. Талановитий юнак став призером у номінаціях «Міський пейзаж» та «Імпровізація», а також отримав за свої роботи численні спеціальні премії від партнерів конкурсу. Цими днями розповідь про новий проект Герго писали в інтернет-виданні Novelty. Цією публікацією, а також радістю через успіхи студента, ділимося із вами.
Герго Банкуті
Novelty – щоквартальний британський онлайн-журнал, кожний випуск якого присвячений певній незвичайній темі, що вивчається через есе, літературу, мистецтво, фотографію, ілюстрацію та музику. Мета цього проекту – закликати поціновувачів прекрасного поглинути у тему сповна, розглядаючи її свіжими очима.
Публікацію з журналу, в якій Герго Банкуті сам розповідає про проект, подаємо повністю.
«Картопляні скульптури»
Традиція, праця та релігія.
«Моя сила висохла, як глиняний черепок, язик мій до піднебіння прилип. Ти поклав мене в порох смерті.»
Псалми 22, 15. Біблія короля Якова
Ставши художником, я почав використовувати старі сімейні фотографії або фоторепродукції, зроблені з них, як основи для своїх картин. Мене давно цікавили спогади. В багатьох своїх роботах я торкався питання пам’яті та нашого ставлення до спадщини наших предків.
Для своїх інсталяцій я використовую «готові» матеріали з мого рідного села, такі як історичні реліквії моєї родини, це на згадку про минуле – як для особистої історії, так і для більш соціальної історії про зникнення села. Традиції, в яких я виріс, вплинули на моє життя. Але, звичайно ж, я зрозумів, що не можу жити так, як жили мої предки. Тому для мене важливо дізнатися і зрозуміти свої внутрішні традиції в світі, в якому я живу, і вивчити своє минуле через життя моїх рідних.
Мій останній проект – «Картопляні скульптури» – присвячений проблемі спогадів і складного зв’язку між працею і релігією.
Картопля тісно пов’язана з сільськогосподарськими роботами. У нашій родині всі брали участь у її вирощувані. Цей процес, як і всі види домашньої роботи, за своєю суттю є монотонним. Проте повторювана робота також може розглядатися як свого роду медитація або молитва. У житті угорського селянства робота і релігія завжди становили нерозривну й органічну єдність.
Я пам’ятаю полиці моєї бабусі, заповнені релігійними календарями, картинами святих, розп’ять, фігур Діви Марії та розаріями. Щоб зберегти пам’ять про таке життя, я почав вирізати ці зображення в картоплі. Збереження картопляних скульптур здійснюється сіллю. При такому явищі вологість – «вода життя» – просочується, а сама картопля стискається. Цей процес пов’язаний із спотворенням наших спогадів. Зневоднення рослини відбувається паралельно зі згасанням наших емоцій, коли ми дивимося на реліквію, що лишилася від наших предків.
Картопляні скульптури також пов’язані зі смертю. Не тільки з процесом висихання, але й із тим, що ядро всієї серії пов’язане з реліквіями моєї бабусі, якої вже немає серед живих. З цієї точки зору ці крихітні різьблені фігурки – не тільки статуетки за старанність і духовність, а й свого роду пам’ять про мою бабусю. Земля має різні значення в різних культурах, але найвагоміше з них пов’язане з потойбічним життям.
«Кожне створіння починає своє життя з неї, тому вона є символом достатку, в той же час поглинає і приймає всіх після смерті. […] В угорському фольклорі – це символ життя і смерті, адже на землю кладуть як мертвих, так і новонароджених» («Колекція символів», 2001, Йожеф Паль, Едіт Уджварі. Видавництво Балассі, Угорщина). А з небесною темою – навпаки. Вся серія якимось чином пов’язує трансцендентний (небо) і матеріальний (земля) простір, створюючи дивну, все ще повну атмосферу. «Земля: у символічному значенні це протилежність небу (повітрю): суб’єктивна, пасивна, жіноча, волога; проти домінуючого, активного, чоловічого, сухого принципу. […] Вона – мати-земля, яка народжує своїх зіркових дітей, воду і рослини з ґрунту, тварини з їх лігвищ; її лоно приховує всі корисні матеріали (Колекція символів, 2010. Міхалі Хоппал, Марсель Янковіч, Андрас Надь, Дьорджі Смедадам. Видавництво «Гелікон», Угорщина).
Таким чином «Картопляні скульптури» мають більш складне значення – вони стосуються як створення, так і зникнення. У цих творах мистецтва розглядається проблема безперервності й нескінченості. Їх конотація є продовженням монотонної, постійної діяльності як в роботі, так і в релігії.
Насамкінець я хотів би процитувати один із моїх дитячих підручників, у якому надруковано малюнок моєї бабусі в саду: «Я люблю весну набагато більше, в цей час ми з мамою сіємо».
Текст: Альона Онда
Фото надані Герго Банкуті