В кінці березня, голова Закарпатської обласної організації Національної спілки журналістів України Віталій Мещеряков написав розлоге звернення в якому відмежував діяльність очолюваної організації від роботи закарпатської правозахисниці Лариси Ступак.
Причиною такої заяви стали журналістські розслідування щодо мукачівської чиновниці Наталії Зотової, яка являється екс-власкором “1+1” на Закарпатті.
Спробуємо розібрати ситуацію, яка склалася довкола очільника НСЖУ в Закарпатській області, голови управління праці та соцзахисту населення м. Мукачева та закарпатської правозахисниці Лариси Ступак.
Лариса Ступак vs Зотова Наталія
В жовті 2016 року Лариса Ступак відвідала управління праці та соціального захисту населення в м. Мукачеві.
Причиною візиту стали численні звернення учасників АТО та соціально незахищених жителів міста Мукачево.
За їхніми словами, керівництво міста та УПСЗН Мукачева, незаконно виділяють матеріальні допомоги невідомим жителям мукачівського району.
Мова йде про мільйони гривень бюджетних коштів мукачівців.
Використовуючи інструмент подання запитів на отримання публічної інформації, Лариса Ступак спробувала дізнатися список осіб, яким виділялися матеріальні допомоги, субсидії, оплати дороговартісного лікування, тощо.
У відповідях на всі запити, з боку керівництва УПСЗН, було відмовлено.
На своїй сторінці в соцмережі FB Наталія Зотова заявила, що наміру надавати списки – немає. За це вона, мовляв, готова повстати навіть в суді.
Відмова в наданні відповідей на запити кваліфікуюється порушенням Закону України “Про доступ до публічної інформації” та являється правопорушенням, яке визначається ст. 171. ККУ – Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, тож Лариса Ступак звернулася до правоохоронців, аби ті відкрили відповідні провадження щодо мукачівської чиновниці.
Продовжуючи свої розслідування, Л. Ступак виявила, що допомогу від УПСЗН отримував чоловік Наталії Зотової, який взагалі прописаний не в Мукачеві, а в с. Гут. Берегівського району, Міжлісовий хутір, військова частина 1927.
Надавати інформацію про виділення бюджетних коштів своєму чоловікові Н.Зотова відмовилася.
Пізніше виявилося, що окрім того, що Дмитро Зотов не прописаний в Мукачеві, згадуваної військової частини в с. Гут вже не існує з 90-х років минулого століття.
На якій правовій підставі чоловік мукачівської чиновниці отримував пільги та субсидії за підписом своєї дружини – наразі невідомо.
Тут прописані члени сім’ї Наталії Зотової – в/ч 1927.
Паралельно було виявлено, що мукачівська чиновниця Наталія Зотова володіє двома земельними ділянками. На одній з яких розмістився двоповерховий гараж, на іншій – приватний будинок.
Читайте: Гараж і будинок мукачівської чиновниці виявилися примарами?
Як виявилося, 2-х поверховий гараж, де небезоплатно розмістилося декілька підприємців, здає в оренду донька Зотової Наталії. В договорі оренди вказана її адреса.
Цікавим став той факт, що донька чиновниці прописана за однією адресою з батьком – неіснуюча в/ч 1927 в с.Гут.
Завдяки працівникам Держархбудконтролю в Закарпатській області було встановлено, що згадувана нерухомість була зведена незаконно.
Таким чином відбувся звичайний самобуд на самозахоплених земельних ділянках.
Це, також, довело те, що посадова особа Мукачівської міської ради Зотова Н.В. внесла у свою декларацію завідомо неправдиві відомості щодо свого нерухомого майна.
Після цього скандалу, рішенням Мукачівської міськради землю одразу було узаконено за Наталією Зотовою.
Починаючи з 2016 року і до сьогодні, працівниками прокуратури м. Мукачева розглядалося повідомлення Л. Ступак про перешкоджання професійній діяльності журналістів з боку Н. Зотової.
Такі дії закарпатської правозахисниці отримали сильний опір з боку керівництва м. Мукачево та окремих представників мас-медіа.
В день коли Н. Зотовій повинні були вручити підозру, 21 березня, відома журналістка Галина Ярцева повідомила про візит групи журналістів до Прокурора Закарпатської області, які, як би це абсурдно не звучало, прийшли виразити свій протест проти того, що Зотовій можуть вручити підозру через відмову в наданні публічної інформації.
Читайте: Відома закарпатська журналістка Лариса Ступак повідомляє про переслідування
На фотографії Галини Ярцевої у соцмережі FB чітко видно працівників Мукачівської міськради, які в робочий час пішли скаржитися на те, що громадянка України та представник ЗМІ вирішила скористатися своїм правом на доступ до публічної інформації.
Чи отримали ці чиновниці заробітню плату за цей день?
І хоча це відвідування фактично підтвердило дискримінаційні наміри і свою змову переслідування Л. Ступак за її діяльність, досудове розслідування завершилося і підозру Наталії Зотовій таки було підписано.
Подейкують, що дізнавшись про це, мукачівська чиновниця пішла на лікарняний відпуск.
Слідчі прокуратури досі не можуть вручити їй підозру. Слова про те, що вона готова повстати, за ненадання запитуваної інформації, перед судом – виявилися порожніми.
В окремий цикл журналістських розслідувань переросло, згадуване на початку матеріалу, звернення Віталія Мещерякова, очільника Національної спілки журналістів України в Закарпатській області, який донедавна був керівником відомого телеканалу Тиса-1.
Віталій Мещеряков vs Лариса Ступак
Як тільки найпрогресивніший, з точки зору прав людини та діяльності ЗМІ, Закон України “Про доступ до публічної інформації” почав пророчити кримінальну справу мукачівській чиновниці, Віталій Мещеряков організував та підписався під зверненням Закарпатської обласної організації Національної спілки журналістів України про те, що вони відмежовуються від діяльності, як вони заявили, “псевдожурналістки” Л. Ступак.
Лариса Ступак являється головним редактором, існуючої та офіційно зареєстрованої, газети Сила народного контролю (ЗТ №626/228Р від 10.10.2014 року), де регулярно пише про порушення чиновниками права на доступ до публічної інформації. Газета регулярно виходить друком та поширюється на Закарпатті.
Не зважаючи на це, Віталій Мещеряков не вважає закарпатську журналістку Ларису Ступак учасником діяльності мас-медіа.
Більше того, у дописі є пункт про звернення до депутатів Верховної Ради України з проханням переглянути законодавчі акти в частині реагування на публічні запити. Такі заяви з боку представників ЗМІ є абсурдними та ставлять під загрозу поняття свободи слова та права на інформацію в Україні.
Це звернення викликало певний резонанс. Частина журналістів його підтримала, хтось погодився тільки з деякими пунктами, а деякі представники громадськості та ЗМІ рішуче виступили проти викладених вимог.
На фоні заяв та позиції Віталія Мещерякова, цікавим виявився факт протиправної діяльності борця за обмеження норм ЗУ “Про доступ до публічної інформації”.
Як стало відомо з сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, заступником Віталія Мещерякова на каналі Тиса-1, донедавна, була така собі Ксенія Охотнік.
Ксенія Охотник – фото взяте з соцмережі FB
Її декларації про доходи свідчать про те, що на посаді заступника директора дирекції програм телебачення ПАТ “НСТУ” “Закарпатська регіональна дирекція” Тиса-1, за 2016 та 2017 роки вона заробила 201 тисячу 838 гривень!
Декларації тут – 2016 рік, 2017 рік.
Ксенія Охотник являєтся невісткою Єлизавети Кинів – заслуженого журналіста України, яка після досягнення пенсійного віку оформлена простим спеціалістом на телеканалі.
Наявність авторських журналістських робіт та участі у телепередачах журналістки Є. Кинів – наразі перевіряється.
Чоловік Ксенії Охотник – Богдан Кинів – колишній депутат Закарпатської обласної ради шостого скликання, де за час своєї роботи у 2010-2015 роках очолював комісію з питань розвитку продуктивних сил, виробничої інфраструктури, банківської діяльності та інвестицій.
Богдана Юрійовича пов’язують з підприємствами, які заробляють за “зеленим тарифом” на річках Закарпаття.
Вчора Лариса Ступак здійснила візит на телеканал Тиса-1.
В ході опитування, більше 20 працівників підтвердило, що не знають хто така Ксенія Охотник, мовляв, така тут ніколи не працювала. В очі її ніхто не бачив.
Деякі працівники, з 26-річним стажем (!), вперше почули про існування такої особи та відверто сміялися з приводу того, що мають таку керівницю.
Колеги впевнені, що посаду Ксенії Охотник займала її свекруха, а сама Ксенія була оформлена Мещеряковим формально – задля привласнення бюджетних коштів.
Таким чином, через оформлення на роботу підставної особи, відбулося розкрадання державних коштів на суму в понад 200 тисяч гривень.
І це в той час, коли працівники телебачення регулярно заявляли про затримку заробітніх плат та несправедливо мале забезпечення життєдіяльності каналу.
На фоні такої афери, звернення про псевдодіяльність виглядає, щонайменше, цинічно.
Такі дії очільника Закарпатської обласної організації Національної спілки журналістів України кваліфікуються порушенням низки статей кримінального кодексу України.
Скоріш за все, мало місце і підробка документів, зокрема: табелів робочого часу Ксенії Охотник, накази про її преміювання, нагородження, тощо.
Суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом Віталія Мещерякова.
Сьогодні Лариса Ступак готує звернення до правоохоронців, після чого, скоріш за все, буде відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 191 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) КК України.
Документи, які регулювали існування “мертвої душі” на Тиса-1, будуть направлені на спеціальну експертизу на предмет їх підробки заднім числом.
Варто зауважити, що Віталій Мещеряков – людина не бідна. Декларація тут.
У власності Віталія та його дружини – 6 земельних ділянок, 1 квартира та 2 дачі.
Два сучасних автомобіля, 213 000 грн заробітньої плати за 2017 рік, 35 000 доларів та 37 тисяч євро на рахунках у банках.
Також, існують сумніви щодо порядності Віталія Мещерякова в частині видання посвідчень журналістів очолюваною ним спілкою.
Правозахисники готують інформаційний запит з метою отримання списку осіб, які отримали такі посвідчення за період керівництва В. Мещерякова.
Факти їх належності до діяльності журналістів, також, перевірятимуться на фоні звернення про “псевдодіяльність” газети СНК.
Таким чином існують серйозні підозри щодо того, кому більше підходитиме приставка “псевдо-” після закінчення досудових розслідувань та рішень суду.