Цими днями стали відомі чергові подробиці у скандальній справі за фактом загибелі немовляти в Ужгородському пологовому будинку ще в 2011-му році. Як розповів офіційний представник постраждалої сторони юрист Олександр Мовчан, відбувається незрозуміле зволікання у справі з боку прокуратури, і це викликає сумніви у бажанні покласти крапку у скандальній справі.
З історії справи
Нагадаємо, 10 січня 2011 року на 41-42 тижні вагітності до Ужгородського пологового будинку звернулася 24-річна Крістіна С. 12 січня о 15.30 черговий лікар, оглядаючи жінку, побачила дві тривожні ознаки – прилад, який фіксував серцебиття дитинки показав, що її пульс впав аж до 50 ударів і так тривало 7 хвилин, а води, які відійшли, були так званими меконіальними. Лікарка визначила діагноз: дистрес плоду. Черговий лікар викликала ургентного та лікуючого лікарів і повідомила про те, що потрібно терміново робити кесарів розтин, інакше дитина задихнеться і загине. За інструкцією, про оперативне втручання було повідомлено і головного лікаря Андрія Чабана.
Породілю перевели в операційну, їй зробили премедикацію – ввели ліки, необхідні для підготовки до операції. Проте головний лікар Ужгородського міського перинатального центру Чабан А.Т. ввійшов до операційної та скасував операцію і повідомив, що породіля народить фізіологічним шляхом. О 17.10 прилади знову зафіксували різке падіння серцевого ритму. Огляд жінки засвідчив: сама вона не народить, головний лікар так і не дозволив проводити кесарів розтин. О 18.30 лікарі констатували, що оперувати вже пізно, дитина опустилася в родові шляхи. У результаті третього падіння показів серцебиття було застосовано вакуум-екстракцію з метою швидшого народження дитини. Дівчинка народилася і навіть дихала, проте дитячий реаніматолог допомогти вже не зміг. У матеріалах справи про це йдеться так: «…було заподіяно родову травму, яка розвинулась на фоні затяжної хронічної гіпоксії та полягала у внутрішньо мозкових крововиливах з проривом крові в шлуночки головного мозку, які призвели до смерті новонародженої…». А ще у висновках експертів зазначено: «якби була б здійснена операція кесарського розтину о 15.30, то новонароджена могла б вижити»
Подружжя, яке втратило дитину, подало до суду. 20 лютого 2012 року А.Чабану висунули офіційно обвинувачення. Зокрема, була порушена кримінальна справа по факту статті 140 частина 2 («Неналежне виконання службових обов’язків») та статті 367 частина 2 («Несумлінне ставлення службової особи до службових обов’язків»). 3 квітня 2014 року винесли судове рішення: три роки позбавлення волі з іспитовим терміном рік і рік без права займати відповідальні посади. Проте постраждала сторона з таким занадто м’яким вироком не погодилася.
Справу затягують
Отже, як розповів офіційний представник постраждалої сторони адвокат Олександр Мовчан,
минулого року по згаданій справі був винесений обвинувачувальний вирок, була призначена міра покарання з відстрочкою. «Постраждала сторона не погодилася з цим вироком і подала апеляцію в Апеляційний суд Закарпатської області, – коментує юрист. – Відповідно, суд за результатами розгляду апеляційної скарги скасував вирок суду першої інстанції і направив справу в прокуратуру м. Ужгорода на нове досудове розслідування із певними вказівками.
Наскільки мені відомо, матеріали справи були скеровані в слідчий відділ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області. Була створена слідчо-оперативна група для проведення організації досудового розслідування. Відтак були проведені ряд додаткових слідчих дій, були піддані аналізу всі ті експертизи, які призначалися у справі, допитувалися додатково чи передопитувалися ряд свідків, у тому числі по телефону допитувалися самі постраждалі у справі (вони наразі знаходяться за межами України). Вони всі підтримали ті покази, які раніше давали, наполягали на своєму».
О. Мовчан каже, на жаль, не має документальної інформації, але має відомості з достовірних джерел про те, що орган досудового слідства виконав усі вимоги Апеляційного суду Закарпатської області. «Але дивним залишається те, чому міська прокуратура як наглядова інстанція чомусь зволікає, – каже Олександр Мовчан. – Наскільки мені відомо, ще перед новорічними святами готувалися матеріали для оголошення підозри А. Чабану. Тобто, вся справа по своїй суті виходила на якесь логічне завершення. Знову ж таки, наскільки мені відомо, А. Чабан неодноразово уникав візиту до слідчого, наводив різні причини для цього. З чим не пов’язано – мені невідомо, я не зміг отримати документальної інформації. Відповідно з огляду на всі факти наразі я звернувся із запитом на ім’я слідчого, щоб він за можливості проінформував мене з документальним підтвердженням про стадію і хід досудового розслідування. Наскільки я розумію ситуацію, поки що іде зволікання з боку прокуратури, причому незрозуміло, з яких причин. Зараз за узгодженою позицією із потерпілою стороною (я мав зустріч після свят із ними) ми готуємо скаргу до Генеральної прокуратури України з проханням, щоб вона у межах своїх повноважень вжила заходів або ж повідомила нас про результати досудового розслідування у цій справі. Бо на рівні місцевої прокуратури справа буксує, і я не розумію, що це таке – покривання, зволікання чи банальна халатність?»