За оцінками НБУ, за підсумками 2014 року сукупний дефіцит держфінансів становив 13,5% ВВП, або 200,7 млрд грн. На цю ж суму уряд здійснив чисті запозичення. Вона включає не лише «офіційний» дефіцит держбюджету (72.0 млрд. грн., або 4.7% ВВП), але й капіталізацію “Нафтогазу”, підтримку банків та ФГВФО за рахунок випуску ОВДП (26.7 млрд. грн.) тощо. Обсяг же державного та гарантованого державою боргу торік збільшився на 88,2% та сягнув 1,1 трлн грн., або 71,5% ВВП.
Безумовно, для такого статус-кво є об`єктивні передумови: війна, розпочата путіним проти України, окупація Криму та частини Донбасу, глибока девальвація, падіння економіки, необхідність різкого збільшення бюджетних видатків (в т.ч. на оборону та обслуговування держборгів) тощо. Однак проблема і в суб`єктивних чинниках, які поглибили негативний ефект від перелічених “об`єктивних”.
Ключові дисбаланси в системі держфінансів, які, як ракова пухлина, збільшувалися за часів Януковича, торік не припинили свого зростання. Уряди Арсенія Яценюка їх не “вирізали”, не наважившись на радикальні реформи. І попри численні декларації, не простежується і зараз достатньо намірів зробити це в найближчій перспективі.
Не змінює суттєво картину і показна бравада урядовців з приводу того, що вони, мовляв, вже наважилися на певне урізання «святая святих» – соціальних видатків. Йдеться, зокрема, про вчорашнє скорочення пенсій для працюючих пенсіонерів на 15% до кінця 2015 року.
Так, є ситуації, коли хороших рішень не існує. І все зводиться до вибору між поганим і дуже поганим. Однак варто пам’ятати, які саме чинники призвели до такого статус-кво.
Безумовно, проблеми накопичувалися роками й навіть десятиліттями. Однак у т.ч. нерішучість уряду в 2014 році призвела до того, що рішення, які доведеться приймати в 2015 році, будуть більш болісними, аніж вони могли б бути, якби ухвалювалися торік.
Один-єдиний приклад. Якби тарифи на газ та опалення були підняті ще в минулому році, дефіцит Нафтогазу міг меншим (він склав близько 100 млрд грн). Відповідно, валютні резерви падали б не так стрімко (хоча б через те, що іноземні інвестори побачили б, що Кабмін справді готовий реформувати економіку, а відповідно вони й не так активно виводили капітал з України). І Нацбанку не довелося здійснювати незабезпечену емісію для фінансування потреб Кабміну (торік загалом було монетизовано ОВДП на 170 млрд грн, плюс були “квазіфіскальні” платежі по “прибутку” центробанку на 22,8 млрд грн).
Саме ці фактори (поряд, зокрема, зі зловживаннями Нацбанку при здійсненні рефінансування банків, – ред.) у т.ч. призвели до нинішньої гіпердевальвації (а гарантій того, що вона завершилася, немає, – ред.) та розкручування гіперінфляційної спіралі (що, однак, не применшує в т.ч. негативний ефект від війни, яку розпочав Путін проти України, – ред.). Що в свою чергу змусить підняти ті ж таки тарифи на газ більш відчутно, аніж, повторимося, це могло б бути, якби цей процес динамічніше стартував у 2014-му.
Наразі перспективи виглядають таким чином, що і в 2015 році реальний сукупний дефіцит держбюджету може сягнути 200 млрд грн. І зрештою навіть у багато чому більш ніж доречні вимоги МВФ принципово картину не змінюють.