Такого “замороження” підприємницької діяльності, мабуть, мало хто пам’ятає. За останній час в Україні збанкрутувало 24 банки, безліч туристичних фірм і страхових компаній, масово скорочується персонал у всіх сферах бізнесу, навіть тих, які донедавна вважалися надійними і непотоплюваними.
Хто переживе “льодовиковий період”? Як свідчить історія, виживають не найбільші, а ті, кому стане кмітливості й винахідливості переформатувати свій бізнес відповідно до вимог часу.
Найважче знайти нову ідею, бо вже зайняті всі ніші і навіть ніші ніш…
Проте вони є, малопомітні на перший погляд, не такі прибуткові, як бізнес періоду стабільності, але які дають надію на виживання.
Сервіси колективних покупок
Спільне, що їх пов’язує, — цільова аудиторія: студенти, пенсіонери, малозабезпечені громадяни, тобто значна частина населення як на нинішній час.
Ідея створення сервісів колективних покупок прийшла до нас із Заходу, як і багато інших бізнесових ідей, оскільки ринки в західних країнах заповнені набагато щільніше, і підприємцям доводиться сушити голову над новими проектами.
Сайти, які надають знижки (не безоплатно) на різні товари та послуги, з’явилися в Україні порівняно нещодавно, але вже зажили популярності у великих містах.
Родоначальником цього бізнесу був американський GROUPON.COM, компанія, яка навряд чи уявляла масштаби й швидкість поширення цього напряму, а також величезну популярність і мільярдний дохід.
“Сьогодні в Києві працюють близько 20 таких сервісів: “Покупон”, “Город24”, SuperDeal, Mojo, “Порахуй”, Groupon, 6ara, “КупиСкидку”, “КупиКупон”, “Бонпон”, “Заполцены” і т.д., — розповідає Максим Ковальський, співробітник одного з регіональних сервісів. — Вони відрізняються один від одного масштабністю, надійністю і розмаїттям послуг. Кожен з сайтів, які продають купони або сертифікати, намагається залучити якнайбільше відвідувачів. У хід іде все — бонуси, розіграш призів серед постійних клієнтів та інші хитрощі.
Знижки можуть називатися як завгодно: купонами на знижку, дисконтами, промокодами й сертифікатами, контрамарками, половинками, колективними картами і картами на знижку. Усе це — чистісінької води посередництво, і головна мета — привести клієнта в магазин або місце надання послуг, отримавши при цьому свої комісійні.
З огляду на різке падіння доходів населення і бажання купувати все за зниженими цінами, у цього сервісу хороші перспективи. Продавці товарів і послуг також сприятимуть цим посередникам, оскільки кількість клієнтів у них стрімко скорочується.
Купони на знижку продаються буквально на все — відвідування ресторанів, кафе, гру в більярд, боулінг, керлінг, пейнтбол, похід в аквапарк та на інші розваги, послуги соляріїв, косметичних салонів, СПА-центрів, програми вивчення іноземних мов, проживання в хостелах і готелях…”
Капітал для відкриття цього бізнесу практично нульовий — потрібно тільки відкрити сайт, який нормально працюватиме, і побігати по фірмах, які надають товари та послуги, щоб організувати співробітництво.
Бажано обумовити всі можливі деталі з компанією-партнером, аби уникнути форс-мажорів на кшталт: прийшов клієнт до ресторану з купоном на знижку, а довелося платити повну вартість — від непередбачених ситуацій за наших реалій ніхто не застрахований…
А далі — залучення відвідувачів сайта з числа активних користувачів інтернету: студентів, домогосподарок, пенсіонерів, усіх, хто намагається заощадити. Як показує досвід, найбільші знижки надають сервіси колективних покупок — 70–90%.
Зазвичай такі акції проводять торговельні мережі або продавці послуг, які хочуть залучити масового клієнта. І справді, як зазначають аналітики, співробітництво з порталами знижок забезпечує стабільне зростання постійних клієнтів у середньому на 30%.
По суті, це рекламна кампанія, яка включає в себе не тільки розміщення на сайті, а й просування на різних інтернет-ресурсах: Facebook, Twitter, Вконтакте, Livejournal.
Проте у сервісів колективних покупок є “слабке місце”: їхні клієнти можуть скористатися великою (до 70–90%) знижкою за однієї умови: покупка має бути колективною! Тобто акція відбудеться, якщо купони на знижку куплять, наприклад, не менш як 50 клієнтів. Якщо ж необхідна кількість покупців не набирається, гроші, витрачені на купівлю купона, повністю повертають кожному користувачу сайта…
Є два основні варіанти, за якими працюють сервіси знижок. Перший — продаж дисконтних купонів на товари та послуги. Покупець платить сервісу невелику суму — зазвичай це близько 20 грн. Купон пред’являється при відвідуванні закладу, а натомість клієнт отримує заздалегідь обумовлену знижку (як правило, близько 50%).
Постачальники товарів і послуг розраховуються із сервісом знижок, відраховуючи йому винагороду від вартості зробленого покупцем замовлення або покупки.
До речі, купити купон зі знижкою нескладно — це можна зробити за допомогою банківської карти, електронних грошей Webmoney, через систему Приват24 або liqpay, а деякі — за допомогою платіжних терміналів.
Другий варіант — це купівля сертифіката в обмін на товар або послугу. Клієнт купує сертифікат на товар або послугу постачальника, при цьому відразу вноситься вся вартість з урахуванням знижки, тобто покупка здійснюється одноразово — на сайті. Сертифікат виконує функцію квитка, його можна роздрукувати на принтері і прийти з ним у магазин — більше платити не треба.
У цьому разі сайт знижок перераховує гроші постачальникові послуг, відраховуючи при цьому свою агентську комісію.
Рентабельність цього онлайн-бізнесу не надто велика, зате витрат практично ніяких, та й ліквідувати бізнес на випадок чого нескладно.
Громадські сайти розпродажів і антикафе
Останнім часом у сервісу знижок з’явилися конкуренти у вигляді громадських сайтів, де прості українці діляться один з одним новинами про розпродажі тощо, причому безплатно.
Поруч з уже популярним проектом народжуються нові ідеї — наприклад, відкрити сайт, де відвідувачі за невелику плату публікуватимуть різні побажання на Новий рік. Прочитавши таке побажання, родичі або друзі зроблять омріяний подарунок. Таким порталом, якщо він набере велику аудиторію, можна користуватися на будь-яке свято — день народження,
8 Березня і т.д.
Ще один перспективний бізнес “для бідних” — антикафе. Його ще називають — “вільний простір”, “тайм-кафе”, “тайм-клуб”, “смарт-кафе” або being-place.
Ідея ця не нова, хоча в Україні подібний бізнес поки що поширений тільки в столиці. Однак ініціативу киян підхоплюють і в областях — нещодавно таке кафе відкрилося у Білій Церкві.
По суті — це клуби з погодинною оплатою, де можна безплатно попити чаю чи кави з печивом, скористатися інтернетом, пограти в ігри, подивитися телевізор і т.ін.
На відміну від своїх попередників — літературних та арт-кафе у Парижі, Англійського клубу в Москві XVIII ст. та інших подібних закладів, нинішні антикафе не вимагають від відвідувачів членських внесків і квитків — ними може скористатися кожен відвідувач, який вніс погодинну плату.
Певна річ, у таких кафе немає бібліотек, як у французьких літературних кафе минулого, тут не грають в азартні ігри, як колись у дворянських клубах. Натомість молодь може тут посидіти в інтернеті, поспілкуватися, пограти в комп’ютерні ігри, а будь-яка організація — провести корпоративне свято в окремо орендованому залі.
На Заході й Близькому Сході подібні заклади — поширене явище, оскільки вартість кава-тістечок для більшості людей є незначною порівняно з їхніми щомісячними доходами. Звісно, там ніхто особливо не стежить за кількістю з’їденого і випитого продукту, тоді як у нас та інших пострадянських країнах з низькими доходами населення погодинна оплата в кафе сприймається насторожено.
“В ситуації, коли масово скорочується кількість дорогих ресторанів і суші-барів, цей бізнес може виявитися досить перспективним, — каже маркетолог одного з антикафе Сергій Баранов. — Ця ніша ще зовсім не заповнена, вона розрахована саме на осіб і низькими доходами — учнівську молодь, туристів з мінімальним бюджетом, офісних працівників нижньої ланки, які можуть проводити тут переговори. 30–35 грн на годину (з можливістю пити скільки завгодно кави та чаю) сьогодні приваблює багатьох. Важливо, що в антикафе дозволяється приносити свої продукти, які можна розігріти в мікрохвильовій печі. Водночас у такі заклади не підуть заможні клієнти, для яких головне в місцях дозвілля — обід і спиртні напої. Однак з огляду на ситуацію в країні, кількість таких клієнтів стрімко скорочується.
За нашим досвідом, вартість витратних продуктів до чека зазвичай становить 12% загальної оплати — це напої, закуски, разовий посуд. Упродовж години середньостатистичний відвідувач закладу сплачує близько 30 грн, а з’їдає і випиває лише на суму близько 5 грн.
Використання приміщення (оренда, комунальні послуги), оплата праці працівників кафе та податки — приблизно 15 грн. Майже 5 грн залишається як чистий дохід від годинного перебування клієнта в закладі. Це, звичайно, не дуже багато, але для кризового часу достатньо, щоб протриматися на плаву. Головне, щоб клієнтів було чимало…”
Аналітики ринку порахували, що відкривати подібні заклади на кредитні кошти економічно невигідно — надто великі відсотки на позику. Найкраще це робити в місцях, де орендна плата за приміщення є помірною — явно не в центрі, а в житлових мікрорайонах або поруч із великими навчальними закладами. Інакше оренда “задушить” заклад повністю. Зазвичай на ремонт та обладнання іде близько 20 тис. у.о., приблизно стільки ж непогано мати на перші місяці розкручування проекту.
Загалом відкриття такого кафе коштує близько 60–80 тис. у.о., що не є зависоким порогом для входження в бізнес.
Знайти нові ніші в умовах загальної фінансової кризи намагаються не тільки українські підприємці: в Англії з’явився новий популярний сервіс — доставка нової вигладженої ділової сорочки в будь-яку точку Лондона впродовж півтори години, що обходиться клієнтам дорожче, ніж купівля без поспіху. Десятки клієнтів щодня звертаються до цієї онлайн-служби, яка отримує значні прибутки, бо цей бізнес не потребує ніякої оренди.
У японському курортному місті Ономіні підприємці організували готель для велосипедистів, у якому коридори досить широкі, щоб можна було під’їжджати прямо до номера. Між поверхами облаштовані похилі пандуси, а в санвузлах є мийки для велосипедів. У кожному номері — спеціальний гачок для підвішування транспорту, тож про паркування можна не турбуватися.
У Стамбулі місцеві підприємці відкрили автоматичні кіоски, де можна обміняти пластикову тару на сухий корм для тварин. А оскільки місто потерпає від великої кількості бездомних чотириногих, громадяни можуть погодувати отриманим бонусом голодних тварин. Бізнесменам це теж не на збиток — вони реалізують отриманий пластик на переробку…
Важливо зрозуміти: часи звичного, що приносить величезні доходи, бізнесу, минули. Люди в різних країнах живуть в умовах жорсткої економії, тому потрібно шукати нові підходи та ідеї.
Наталя Вареник