Саакашвілі та Москалю було запропоновано очолити список президентської партії “БПП” на виборах до своїх облрад
Головам Закарпатської й Одеської областей запропонували очолити список президентської партії на виборах до відповідних облрад. З одного боку керівники регіонів дійсно мають підтвердити свій статус участю у виборах, проте в їхньому балотуванні є й купа мінусів, пише Depo.Одеса з посиланням на “ДеловуюСтолицу”.
“На сьогоднішній день пан Саакашвілі має високий рівень підтримки громадян одеського регіону. Саакашвілі, можливо, ми ще не отримали від нього остаточного погодження, але це питання проговорюється, піде першим номером в облраду від нашої партії”, – завив заступник керівника фракції “БПП” у Верховній Раді Ігор Кононенко.
Трохи раніше інший впливовий нардеп, “ударівець” Валерій Пацкан говорив, що керівник Закарпаття Геннадій Москаль також буде в списках кандидатів в обласну раду від президентської політичної сили. З усіх голів ОДА ці двоє найбільш рейтингові, проте, схоже, що у “БПП” вирішили відправити на вибори всіх очільників областей, аби ті довели, що здатні вирішувати не лише господарські завдання, але й перемагати. Наскільки така ініціатива себе виправдає, поки що ніхто не знає.
Поки що Саакашвілі і Москаль згоди не дали. Але мало хто сумнівається, що вони погодяться. Що ж до інших глав ОДА, то їх можуть просто поставити перед вибором: або йдеш в обласні депутати, або збирай лахи. І ось тут виникає відразу декілька проблем.
Перша, небезпека використання адмінресурсу і тиску. Вже зараз з’явилися експертні думки, що голови обладміністрацій можуть претендувати на посади голів облрад. Виконкоми і префекти, які виникнуть в процесі децентралізації, це питання ще не цих виборів, але у разі, коли “БПП” покаже в області гарний результат, очільник регіону отримає запасний аеродром: він зможе вибрати – керувати радою чи адміністрацією. Губернатори чудово відчувають, чи є довіра до них з боку Президента, чи краще отримати крісло керівника в обласній раді. Щоб мати можливість такого вибору, треба добре постаратися і видати результат. А якщо довіра до президентської сили шкутильгає, нажаль, є ризик застосування адмінресурсу для “підкручування” підсумків. Якщо бодай якось з очільників областей упіймають на тискові чи фальсифікаціях – це завдасть потужного удару по всій президентській команді.
Ще один аспект, який випливає з вище сказаного, – “БПП” обов’язково звинуватять у тому, що завдяки участі голів ОДА у виборах інші учасники кампанії опиняються в нерівних умовах. Мовляв, ми ведемо на вибори активних і незаможних, а ви – впливових і багатих. Ця образа може отримати відлуння під час формування більшості в облрадах. Там будуть зовсім інакші коаліції, аніж у парламенті.
Друга небезпека: хто буде у списках партії – люди, на яких покладається голова ОДА, чи фігури, засунуті в список представниками регіональних еліт. Очевидно, цю небезпеку розуміє і Одеський губернатор. Зрозуміло, що під брендом “Саакашвілі” до обласної ради може потрапити солідна група депутатів, але скільки з них будуть його людьми? А за якість відповідатиме саме голова ОДА. І якщо в перспективі когось з приведених ним до облради впіймають на хабарі, корупції чи іншому злочині, всі казатимуть: цей негідник з команди Саакашвілі. Хоча насправді главі області цю людину просто підкинули.
Третя небезпека – профанація партійного будівництва. Переважна більшість голів ОДА не є членами президентської партії. Вступити до її лав – це просто, але з точки зору розвитку партії – неправильно. Нажаль, і це стосується не лише “БПП”, багато депутатів Верховної Ради просто були у списках тієї або іншої сили, але партійного квитка не мають. А, отже, з даною конкретною партією їх єднає виключно один момент – політична кон’юнктура. Якщо партія має загальнодержавний рівень, а не є одноденкою, створеною виключно для отримання мандатів у тих або інших місцевих радах, очолювати на місцях її повинні не голови ОДА і не вони мають символізувати цю партію, а люди, яким довіряють громади. Врешті решт, якщо Україна планує рухатися європейським шляхом, нам потрібні нормальні партії, які вирощуватимуть власні кадри. А не просто під вибори ставитимуть на чолі списків рейтингових персонажів. Які сьогодні в “БПП”, а завтра, коли їх звільнять з посад, перебіжать в іншу політсилу. Та ще й поливатимуть колишніх однопартійців брудом.
І, останнє. У нас як партію не назвеш, вона або скочується до кучминської “ЗаЄдУ”, або до ющенківської “Нашої України”, або має тенденції стати новою Партією регіонів. А все тому, що партії йдуть в одному і тому ж напрямку: спочатку вони цікаві, оскільки висувають нові ідеї, за допомогою яких полюють за електоратом, згодом обростають кон’юнктурниками, “міцними господарниками”, чиє кредо, як у літературного героя Ільфа й Петрова “завжди”, і зрештою деградують до рівня збанкрутілого “колгоспу”. Можливо варто вже зійти з цього шляху…