Сучасне суспільство передбачає виникнення складних ситуацій, при яких дитина не хоче нічого робити, при цьому вона погано вчиться, не проявляє інтерес ні до чого нового і відмовляється відвідувати гуртки чи спортивні секції. В особливо складних випадках школяр може відмовлятися відвідувати заходи разом з однокласниками за межами навчального закладу.
Причини для такої поведінки з кожним конкретним дитиною мають індивідуальний характер, з чим і повинні розібратися дорослі. Звичайно, їх лякає і викликає тривогу асоціальна поведінка дитини, так як вона може відставати в розвитку, або піддаватися знущанням з боку однолітків. Швидше за все, виною всьому банальна завантаженість шкільної програми, до яких батьки додають різні факультативні заняття.
Що робити батькам:
1. Перед тим, як робити висновки, необхідно розібратися в ситуації і знайти причини. Що може турбувати дитину на стільки, що вона відмовляється від суспільного життя? Чи існує якесь занепокоєння у неї в голові, чи це все – фантазія батьків. Іноді дитина виявляється ледачою людиною, тому просиджує весь вільний час перед комп’ютером і не хоче йти гуляти з друзями. Звичайно, їй набагато легше і зручніше спілкуватися і грати у віртуальні ігри з однолітками через інтернет, ніж проявляти фізичну активність.
2. Варто постаратися налагодити для дитини продуктивний режим дня: допомогти розподілити час для виконання домашнього завдання, спілкування з приятелями та однокласниками. Важливо виділити години на заняття спортом і відвідування гуртків, а також на улюблені комп’ютерні ігри, щоб дитині не доводилося в таємниці від батьків грати ночами. Рекомендується іноді дивитися разом з ним пізнавальні фільми і телепередачі, щоб викликати інтерес до чогось нового. Головна умова – графік необхідно скласти таким чином, щоб задовольнити всі потреби школяра, а сам розпорядок дохідливо йому пояснити.
3. Батькам не рекомендується занадто ретельно примушувати дитину виконувати домашнє завдання і дотримуватися режиму дня, придушуючи його волю своїм авторитетом. З часом це призведе до того, що малюк виросте слабохарактерним і почне байдуже ставитися до власної діяльності. Головне завдання батьків – допомагати школяреві самоорганізовуватися і ставати впевненим у собі. Маленькій людині набагато легше повірити в себе, якщо її підтримують мама і тато.
4. Процес виконання уроків та інших завдань необхідно періодично контролювати, але робити це дуже акуратно і ненав’язливо. Школяр не повинен думати, що батьки йому не довіряють, і тому все контролюють. Найкраще вселити впевненість, що оточуючі вірять в його успіх і сили, зазначаючи, що все вийде саме так, як він і задумує.
5. Батьківська підтримка дуже важлива для дитини, тому дорослі повинні максимально допомагати їй в будь-яких обставинах. В житті не все може виходити з першого разу, і в складних ситуаціях школяр повинен знати, що мама і тато – поруч і завжди можуть дати пораду, як правильно вчинити. В ідеалі, в сім’ї повинен підтримуватися дух єдності та взаємної підтримки, а близькі родичі – бути на боці дитини при будь-яких обставинах.