В умовах тотальної недовіри та підвищеної соціальної напруги Україна потрапила у дуже небезпечну ситуацію, виходу з якої поки що не видно, вважають активісти громадської ініціативи «Ціна держави».
Фактично, ми опинились у «зачарованому колі», де кожний новий поштовх девальвації провокує додаткові потреби у державних видатках (більше енергетичних субсидій, вищі видатки по обслуговуванню боргу тощо), що у свою чергу провокує додаткову масштабну емісію гривні.
А кожна надрукована гривня, на фоні повної втрати довіри як до Нацбанку та фінансової системи, миттєво потрапляє на валютний ринок і знову провокує девальвацію.
Саме тому ми з регулярністю у кілька тижнів відчуваємо все нові і нові поштовхи валютної паніки.
Все було б не так страшно якби не той факт, що валюта в країні просто закінчується. До кінця року валютні резерви становитимуть $7 млрд. (на $13 млрд. менше ніж на початок року), чого недостатньо навіть щоб погасити державні борги у 2015 році. Що вже говорити про інші валютні потреби? І тому, якщо у 2014 році Нацбанк з великою неохотою, але все-таки час від часу «гасив» валютну паніку своїми інтервенціями, то в наступному році він цього робити просто не зможе, бо вже не буде чим.
Якщо тенденція буде продовжуватись – фінал буде дуже сумний.
Розірвати «замкнене коло» можна тільки звузивши бюджетний дефіцит тобто радикально зрізавши державні видатки. Це з одного боку зменшить обсяг емітованих гривень і звузить «паливо» для девальвації, а з іншого – відкриє шлях для підтримки з боку МВФ, що збільшить нашу «валютну подушку».
Рішення проблеми просте і зрозуміле, але соціально дуже болюче. І, на жаль, зволікати з жорсткими діями і закладати незабезпечені доходами видатки – смертельно небезпечно для нашої економічної системи. Ми як ніколи наблизились до гіпер-девальвації та гіпер-інфляції. І навіть якщо урядовці пожаліють своїх «улюбленців» і закладуть поблажливі умови фінансування (бо ми ж «соціальна» держава) – на виході ми усі отримаємо знецінену валюту і чергове падіння рівня життя.
Тому для 2015-го року питання «затягнутих пасків» — це не питання «тому дали, а мені не дали». ЦЕ питання виживання. І ми щиро сподіваємось на почуття самозбереження нових урядовців та нових парламентарів.
Джерело