Кореспондент “Голосу Карпат” в Києві наживо поспілкувавався з бійцем взводу “чубатих”. Так називають загін, де командиром є славнозвісний “Елвіс” – чоловік із довгим козацьким чубом.
Після двох ротацій за голову членів взводу “чубатих”, кажуть, терористи призначили нагороду в 20 тисяч доларів.
Молодому учаснику АТО ще не має й 20 років, а вже став бійцем батальйону ім. Кульчицького. Він родом з Ужгорода, його позивні – “Ватра”.
– Наскільки я знаю ти був волонтером на Сході? Чому пішов у Нацгвардію?
– Так, десь в 20-х числах липня приїхали в Слов’янськ, де в нас була перевалочна база гуманітарної допомоги для вояків на передовій, а також допомагали місцевим мешканцям. Пізніше відчув, що цього замало і, дивлячись та спілкуючись із захисниками Вітчизни, остаточно вирішив воювати за суверенність України. Разом із декількома побратимами з організації “Сокіл” прибули на базу Нацгвардії із пройденим медоглядом та проханням прийняти в лави добровольчого батальйону. Волонтери допомогли з обмундируванням та амуніцією і після тренувальних 15 патронів вирушили на Схід в складі взводу “чубатих”.
– Як боровся зі страхом?
– Чесно кажучи, перестав боятись після першого поранення на Майдані. А коли ти разом із близькими по духу людьми, то і бліндаж здається теплим. Звичайно трапляються такі ситуації, здається, що вже все, кінець… але з кожним днем втягуєшся і вже почуття тривоги заміняє бажання помститись за загиблих героїв.
– Що за поранення? Як служба в зоні АТО?
– Перше в січні, коли з помпової зброї пробили ногу, а пізніше світлошумовою гранатою. Але порівняно із шумом та обстрілами, які ми застали під Дебальцевим, де несли службу… то це квіточки. Натиски шалені. Ми тримали блокпост у Вуглегірську, через півкілометра “сєпари”. Перестрілки в час перемир’я майже щодня. Слава Богу, втрати не з нашої сторони. Набридло вже, назад повернутись хочеться, якнайшвидше вигнати окупантів зі своєї землі.
– Є відео, де ваш загін звертався до бойовиків “Мотороли”. Ви ж знаєте, що це небезпечно?
– Я скажу, вони вже знають наші обличчя. Соцмережі роблять своє, але ми не боїмось. Жартуємо, що чому ціна за чубату голову така мала – 20 тисяч доларів.
– На останок, чому позивний в тебе “Ватра”?
– Це ще з часів революції, мене так назвав комендант на ужгородському Євромайдані. Так як я розпалював ватру в будь-яку погоду. Пізніше замкоменданта революційної Київради “охрестив” Ватрою. Ось так.