Карантин в Ужгороді - це міф: в місті повним ходом працює тераса кав'ярні (ФОТО)

Пора визнати, що карантин в Ужгороді – це міф.

Про це пише Віталій Глагола.

Це фото в кафе на набережній – яскравий приклад. Тераса працює повним ходом. Люди розслабились, оманливе почуття безпеки і відсутність контролю за будь-якими розпорядженнями Кабміну поділило людей і підприємців на дві категорії:

• ті, хто чесно дотримується усіх вимог і сидить вдома, а а малий приватний бізнес на межі виживання – платить податки, оренди і на меді банкрутства;

• і друга категорія: ті, хто вибрав шлях ігнорування вимог про збір не більше двох, носіння маски та закриття бізнесів у сфері обслуговування.

Карантин закінчився сам собою. Все більше людей переходять із першої категорії в другу.

Підпільно відкриваються маленькі спеціалізовані магазини, перукарні, салони краси, манікюрні салони – більшість постійні клієнти, яких запускають усередину по дзвінку. Таких «Велюрів» в Ужгороді – десятки.

На вході в супермаркети перестали контролювати кількість людей, які заходять в маркет, на касах в Епіцентрі черги, перестали міряти температуру – і це тільки мої власні спостереження. Тому малі магазини і кафе відкриваються самі.

Чому? Влада не пояснює підприємцям – чому важливо бути зачиненим, чому великому Епіцентру можна працювати, а сімейному магазинчику, що продає ті самі товари – зась. Чому в Макдональдсі можна продавати каву на виніс, а власника маленької кафешки у Одесі – поліція крутить і валить на землю за торгівлю. Чому він не може працювати на виніс із дотриманням усіх протиепідеміологічних вимог? В рукавичках, масці, дезинфікуючи робочу поверхню. Малий бізнес вмирає. Влада – не допомагає фінансово. А Ужгород те місто, де багато людей працює малими підприємцями чи найнятими працівниками у сфері обслуговування. І ці люди хочуть їсти, запаси закінчуються.

І він все частіше чую від порушників – мені всерівно від чого вмирати: від коронавірусу чи від голоду.