15 серпня 1925 року була заснована нова футбольна команда вчителів ужгородської гімназії СК «Русь». Закарпатська область тоді входила до складу Чехословаччини та мала статус автономії – Підкарпатська Русь.
У довоєнній історії, саме СК «Русь» стала найвідомішою командою Закарпаття. Клубними кольорами стали червоний та зелений, а зліва була розміщена емблема – бурий ведмідь на синьо-жовтому фоні.
В Празі активно впроваджували політику інтеграції нашого краю до Чехословаччини, а провідну роль у об’єднанні нової країни мав відігравати спорт.
В ті часи Чехословаччина мала чи не найбільшу кількість футбольних арен в Європі, а місто Ужгород, окрім футбольного поля, як маленька столиця отримує і власне літовище.
Пізніше команду почали називати «Літаючі вчителі», позаяк на свої футбольні поєдинки клуб, який складався переважно з вчителів гімназії, відправлявся літаком, придбаним на кошти ужгородських спонсорів.
І хоча швидкість тодішніх залізних птахів була меншою, аніж нині в сучасних автівок, такий спосіб пересевання, в силу географічного розташування Ужгорода, був найшвидшим.
Перший свій матч СК «Русь» зіграла проти другого ужгородського клубу ЧсСК, якому поступилася з рахунком 0:2.
З 1929 року «Русь» виступала в регіональному чемпіонаті Словаччини (в період з 1928 по 1934 роки — в чемпіонаті Східної Словаччини та Карпатської Рутенії).
З літа 1930 року футбольна команда «Русь» грала на своєму власному полі, побудованому частково на кошти, подаровані заможними членами та прихильниками клубу та банкові позики.
В 1933 році успішний СК «Русь» поступається Празькому «Дойче футбол клубу», що унеможливило вихід ужгородської команди до національної ліги.
Не зважаючи на це, клуб й надалі активно розвивається. На 11-й рік свого існування, в 1936 році «літаючі вчителі» здобули титул чемпіона Словаччини і право боротися за путівку до національної ліги Чехословаччини!
Вирішальним матчем на шляху до цього тріумфу для закарпатців став поєдинок проти команди відомого чеського промисловця, власника взуттєвих фабрик Bata.
Бізнесмен Ян Батя особисто прилетів до Ужгорода підтримати свій клуб. Багатий підприємець навіть спеціально організував потяги зі Зліна, аби тисяча вболівальників змогли підтримати його команду.
Під гучні оплески понад 9000 вболівальників СК «Русь» таки переграє СК «Батя» з гучним рахунком 4:1!
Цікаво, що деякі з фанатів футболу долали велосипадами, або кінними підводами по 250 км, аби побачити цей матч. Молоді люди з Мукачева йшли на матч пішки! Такий градус відповідальності перед краянами унеможливлював шанси на поразку.
Позаяк «Літаючі вчителі» були командою аматорів, у вищій лізі закарпатцям втриматися не вдалося, але сам факт тимчасової прописки в національній лізі Чехословацької республіки – справжній спортивний феномен!
До слова, відомий воротар СК «Русь» Олекса Бокшай щодня їздив на тренування та ігри в Ужгород своїм велосипедом з села Худльово, щодня намотоючи на своєму байку 60 км!
Пізніше, саме такі футбольні баталії спонукали Я. Батю відкрити в Ужгороді взуттєві підприємства. Деякі жителі обласного центру й досі називають пасаж в центрі Ужгорода іменем взуттєвого магната. В самісінькому серці Ужгорода, поруч з готелем « Корона», знаходилася крамниця та взуттєва майстерня з пишною назвою «Палац Баті» (нині – магазин «Мегаспорт»).
У березні 1939 році територію Закарпаття окупувала Угорщина. Під час Другої світової війни «Русь» виступала в другому дивізіоні угорського чемпіонату (Nemzeti Bajnokság II).
Взагалом, за 20-річну свою історію “Русь” зіграла понад 36 міжнародних ігор, з яких 21 — з угорськими , 7 — румунськими, 5 — польськими і 3 — чехословацькими клубами.
Після закінчення війни клуб було офіційно розпущено, хоча значна частина його гравців долучилися та стали ядром новоствореної збірної «Закарпаття», яка виступала у радянській Спартакіаді. Пізніше збірна була перетворена в клуб «Спартак» (Ужгород), відомий закарпатцям, як ФК «Говерла».
В найкращі часи у клубах вищої ліги СРСР грали понад сто закарпатців! На Закарпаття приїздили тренери з усього Рядянського союзу у пошуках талановитих футболістів.
“Рідна Хустщина” за метеріалами – https://tyzhden.ua/History/51933, «Студія експеримент» Тиса-1, Інформаційний департамент ФК «Говерла».