Таке рішення ухвалив Синод Української православної церкви Московського патріархату.
За що ж так жорстоко покарали ректора Ужгородської Богословської Академії?
Позбавити права служити, викинути зі структури – це дуже суворий крок для будь-якої церкви, фактично повне знищення клірика. Симптоматично, що попередня заборона УПЦ (МП) стосувалася отця Віталія Ейсмонта, який після анексії Криму дозволив собі співслужити літургію з УПЦ (КП). З нього заборону так досі й не зняли.
На Синоді це було не єдине рішення, але саме воно викликало вибух емоцій в українських користувачів соцмереж.
Чи випадково ця прокремлівська заборона українського священика збіглася у часі з нагородженням патріархом РПЦ російського журналіста Дмитра Кисельова?
О. Віктор збирався від’їжджати, але прокоментував для Укрінформу ситуацію телефоном.
– Сьогоднішнім рішенням Синоду ви потрапили у заборону. Хто ви тепер?
– Рішення Синоду не має ніяких канонічних та правових наслідків. Вони не можуть мене заборонити у служінні. Я залишаюся кліриком Еладської Церкви. Я розумію, що з Москви в УПЦ (МП) надійшла команда знищити мене, але митрополія не має наді мною влади. Я і надалі залишаюсь монахом та перебуваю при виконанні священичих обов’язків та обов’язків ректора Ужгородської Богословської Академії Карпатського університету. Я клірик Лангадської митрополії Еладської православної церкви, правлячим архієреєм якої є Іоанніс (Тассіас). Ні під якою забороною я не перебуваю.
– Чим ви розсердили Лавру?
– Новообране керівництво УПЦ (МП), філії РПЦ, проводить виключно промосковську політику й у церковному, і в державному житті. Мої погляди завжди були державницькими та проукраїнськими. Саме мої погляди, – що в Україні повинна існувати Єдина Помісна Православна Церква, що слід подолати церковне розділення, – призвели до того, що московські політтехнологи та їхні адепти в УПЦ (МП) усувають усіх тих, хто веде політику церковної єдності та створення помісної церкви. Це – причина.
Крім того, зводячи рахунки зі мною, промосковські адепти намагаються залякати кліриків та вірних Української православної церкви, які думають або щось реальне роблять для утвердження Єдиної Помісної Православної Церкви. Також у такий спосіб хочуть зашкодити моїм нормальним відносинам з кліром та вірними. Нинішній митрополит Антоній (Паканич) давно проводив таку політику. Він неодноразово пропонував Блаженнійшому Володимиру заборонити Ужгородську академію та висвячення наших випускників. Але не був підтриманий.
– Ну, а в чому крамольність вашої академії для Москви? У тому, що служили литії за Сверстюком, панахиди за Мазепою?
– Москва не хоче допустити становлення помісної церкви, яка перебувала би у єдності з іншим церквами. Ми робили реальні наукові дослідження та видавали книги, якими доводили, що історія християнства та початків церковного будівництва в Україні є замовчана та сфальсифікована, і зокрема за рахунок московської політики та науковців.
Наша академія стверджує, що християнізація в Україні почалася в період Скіфії, в середині першого століття. А в кінці другого століття вже була створена та діяла Скіфська єпархія. Коли ми пристали до думки, що Українська (яка на той час називалась Руська) церква була заснована не рівноапостольним Володимиром, а блаженним князем Київським Аскольдом (Оскольдом) у 862 році, це не сподобалося Москві. Це ламало штучну та надуману концепцію «Русского мира» та далекоглядні плани як Московської держави, так і Московської патріархії, яка стала прислуговувати амбітним ординсько-імперським планам Путіна.
Ще одна історія. Три роки тому Україна мала святкувати 1150 років заснування Київської митрополії. У Верховній Раді України було зареєстровано відповідний проект постанови про відзначення в Україні у 2012 році на державному рівні ювілею 1150-річчя заснування Київської митрополії та першого Хрещення Русі за часів князя Аскольда. Таке ж рішення ухвалив Синод УПЦ (МП). Воно було прийняте з моєї подачі та за палкої підтримки пріснопам’ятного Блаженнійшого Митрополита Володмира Сабодана…
Надалі, коли Блаженнійший через хворобу зліг, виконання цього рішення було максимально заблоковано в 2012 році під натиском Московської патріархії та за безпосередньої участі владики Антонія Паканича… Чому була протидія? Це нам стало відомо пізніше, коли Московська патріархія, слідуючи політичному курсу московської влади, вирішила святкувати дату 1025 років так званого Володимирового хрещення. Наша концепція 1150 річчя заснування Руської (Української) Церкви, з центром Митрополії в Києві, за блаженного князя київського Оскольда (862 р.) ішла врозріз із московською імперською ідеологією штучного духовно-державного з’єднання Києва і Москви (якої, зрозуміло, в 862 році ще не було) від династії Рюриковичів.
– Ви ж так довго мирно співпрацювали з УПЦ (МП), що стало поштовхом до вашого переслідування?
– За життя Блаженнійшого Володимира нинішні очільники нічого не могли зробити. Бо він був справжнім християнином, архіпастирем та патріотом. Він не давав знищити паростки українського в Українській православній церкві Московського патріархату. Нинішніх очільників митрополії також дратує мій діалог з УПЦ (КП) та УАПЦ, те, що я закликаю до єднання.
– Що б ви сказали рядовим священикам своєї церкви?
– Більшість кліриків та вірників УПЦ (МП) стоять на тих самих позиціях, що і я. Комусь заважає страх, комусь зазомбованість заважає діяти. Але ми почуємо їх голос та побачимо їхні дії. Людина живе там, де їй дарував Господь Бог. Процес утвердження Єдиної Помісної Церкви неминучий. Як рядовим священикам, так і вірникам я можу сказати одне. Той, хто визнає себе християнином, повинен пам’ятати, що він служить Отцю нашому Небесному, Господу Богу, та на цій основі будувати своє життя. Крім того, слід усвідомити: Україна відновила тисячолітню державність і, відповідно до всіх постанов та канонів, ми маємо право на свою незалежну автокефальну помісну церкву. І їй протидіє лише московська держава та Московська патріархія. Робіть висновки, будьте зі своєю державою та своїм народом.
Сьогодні йде реальна війна, війна ординсько-імперської Московії проти України та її незалежності. І вона йде на церковно-духовному рівні, через зомбування вірних. Я та моя академія потрапили на перший рубіж, тому по нас завдають таких ударів. Якби Московська патріархія думала про вірних, вона б уже давно дала б автокефалію своїй структурі в Україні – УПЦ МП, і тим самим посприяла б подоланню розділення православних в Україні. Але Москва не робить цього через свої імперсько-ординські інтереси.
– Рішенням Синоду Ужгородську Богослосвську академію ліквідовують…
– Почекайте. Ужгородська Богословська Академія створювалась за моєї ініціативи, моїм коштом. Первинна її назва була Українська Богословська Академія імені святих Кирила та Мефодія, вона спочатку засновувалася як богословський заклад, а 29 грудня 2003 року рішенням Священного Синоду була визнана як вищий духовний навчальний заклад УПЦ (МП).
Додатково ми провели реєстрацію релігійної організації Українська Богословська Академія. Вони можуть приймати рішення щодо релігійної організації, але не щодо університету. Академія перебуває у складі Карпатського університету, державного вишу. Студенти-богослови, зокрема, як навчались, так і навчаються та після закінчення навчання отримують, як і раніше, дипломи державного та міжнародного зразка.
– Ви не намагалися домовитися з новим керівництвом УПЦ (МП)?
– Я не можу домовлятися про те, любити чи не любити свою Батьківщину, говорити правду своєму народу чи не говорити. Я ж служу Господу Богу, а не Гундяєву чи Березовському. Я як священик собі цього не дозволяв.
– Заборона не була для вас ударом?
– Про те, що це готується, я знав набагато раніше. Ні. Це не удар, порівняно з тим, яка небезпека є над Україною та Церквою
Джерело