Або навіщо Яценюк влаштував клоунаду з з викриттям гебіста в уряді
Навколо свіжозвільненого заступника міністра економічного розвитку Саші Боровика розгорівся новий скандал. Напередодні в одному з ток-шоу Боровик зізнався, що наприкінці 80-х навчався в вищій школі КДБ у Москві. Більше того, його батько працював у відділенні КДБ у Львові.
Хоча, слово “зізнався” звучить не дуже вдало, Боровик запевняє, що факт його навчання ніколи не був таємницею і в Кабміні це знали з самого початку. “Я вчився в Москві на першому факультеті у вищій школі КДБ, яка відповідала за контррозвідку збройних сил Радянського союзу. І після цього я повинен був піти вчитися в Андропівський інститут, але, коли провчився 3,5 роки, я зрозумів, що це не для мене, і вирішив піти. Я оголосив тоді, що хочу йти, і в 1991 році мене відправили в армію. Замість того, щоб піти в армію, я підробив документи хімічного факультету МДУ… З нею я пішов у Відділ віз та регистрацій, для якого я був за документами студентом хімфаку МДУ. Таким чином у мене на руках виявився закордонний паспорт. І ось замість того, щоб їхати в армію, я виїхав за кордон, щоб більше ніколи не повернутися”, – розповів Боровик.
Отже тепер Арсеній Яценюк отримав додатковий аргумент на користь відставки Боровика та свого з ним конфлікту. Адже з уряду пішов мало не спадковий секретний агент ФСБ. Ну як не згадати усталений вираз про те, що, мовляв, колишніх КГБістів не буває.
Можна не сумніватися, що “КГБістська юність” може таки добряче попсувати реноме Боровику серед патріотів вишиватницького штибу. Але, якщо поміркувати стримано і виважено, то є значно більше підстав записати Боровика у спецагенти ЦРУ, ніж ФСБ. Тим більше, що в Україні люди з аналогічним минулим займають значно більш відповідальні посади і ні в кого навіть думки не виникає звинувачувати їх у державній зраді.
Чи може людина, яка в останні роки існування СРСР навчалася в вищій школі КДБ, а потім виїхала на “ПМЖ” за кордон в той чи інший спосіб і надалі співпрацювати з правонаступницею радянської спецслужби ФСБ? Так, це цілком можливо. Чи обов’язково співпрацюватиме? Ні необов’язково. А приказка про неможливість існування колишніх КДБістів – це, по-перше, лише приказка, і якщо вона і вірна, то стосується перш за все досвічених гебістів, що провели у цій структурі все життя, а не юнака, що провчився неповні чотири роки? Чи може працювати на ФСБ людина без відповідної неповної освіти, а просто завербована за гроші? Відповідь, здається, більш ніж очевидна. Отже кожен з нас не менший потенційний російський шпигун, ніж Боровик.
Також нагадаємо, що пан Боровик досить довгий час працював у США в такій собі компанії Microsoft, де досить суворо боронять власні таємниці, і дуже мало ймовірно, що в них зумів би працювати гебіст, спецслужбівське минуле якого лежить на поверхні і в чесності якого є серйозні сумніви. А от ЦРУ завербувати такого цінного кадра цілком могло…
Ну, і на останок хочеться нагадати, що серед працівників Служби безпеки України можна легко знайти не одного співробітника, що навчався там же де і Боровик. Візьмемо, наприклад, очільника служби Валентина Наливайченка. Трохи пізніше ніж Боровик (в перші роки української незалежності) він навчався в закладі рангом повище – Інституті КДБ ім. Андропова і теж його не закінчив. Але ФСБшникм в Україні його ніхто не вважає. Більше того факт навчання в гебістському виші вважається ознакою фаховості.
Отже, інформація про університети Боровика з’явилася дуже вчасно для Арсенія Петровича, адже в його конфлікті з Боровиком громадська думка більш прихильна до останнього. Але сприймати всерйоз розповіді про Боровика-гебіста, здається, аж ніяк не варто.
Джерело