І на ношах несли, і санчатами везли – так транспортували 17-річного пацієнта з с.Стужиця. Жодні перешкоди не зупинять наших медиків, коли йдеться про життя пацієнта. За вікном – холодна лютнева ніч, а бригади мчать на допомогу через снігові замети, багнюку, бездоріжжя. Щоб дістатися до хворого інколи доводиться йти пішки не тільки горами, але й і нічним лісом. Про випадок розповіли у Закарпатському ТЦМЕД.
«Нічого особливого та героїчного ми не робимо. Це наша робота, наш обов’язок, наше покликання», – скромно зазначає фельдшер Катерина Шикула.
Коли надійшов виклик у с.Стужиця, що на Великоберезнянщині, то бригада №1301 знала – доведеться щонайменше 1 км йти до пацієнта пішки. Фельдшер Катерина Шикула та водій Іван Керецман озброїлись ліхтариками, взяли медикаменти, кардіограф, ноші і попрямували в нічну темряву лісу.
«…Коли дісталися до пацієнта, то одразу стало зрозуміло – потрібна негайна госпіталізація. У 17 –річного юнака були сильні болі в животі, блювота, слабкість».
Фельдшер швидко провела всі необхідні маніпуляції. Стабілізованого пацієнта обережно транспортували до автомобіля швидкої: довелось і на санчатах везти, і на ношах нести. Йшли і лісовою дорогою, і через потічок перебиралися хитким містком, але встигли своєчасно доставити хворого до Великоберезняської лікарні.
Такі звичайні робочі дні і звичайні історії про будні екстренки. Вже вкотре хочеться подякувати всім, хто забезпечує чітку злагоджену роботу нашої служби: і диспетчерам, які цілодобово приймають виклики. І бригадам, що із проблисковими маячками мчать на допомогу за будь якої погоди та долають всі дорожні перешкоди. І всім, хто причетний до організації та забезпечення безперебійної роботи служби «103».
✅ Приєднуйтеся до телеграм каналу «Новини Закарпаття»