Традиційно у липні жителі гірських сіл ідуть у гори збирати чорну ягоду. Таким способом заробітку люди не нехтують, адже роботи в селах обмаль.
Літній місяць цілий рік годує. Так кажуть тутешні про пору, коли на полонинах дозріває чорна ягода. В цей час не ходять у гори лише ліниві. В селах, де роботи обмаль, збирати та згодом продавати чорницю – непогана можливість збагатити свій сімейний бюджет. Приймають ягоди у збирачів місцеві заготівельники.
Збирають ягоду за допомогою так званої «грабачки», саморобного пристрою, який є у кожного збирача чорниці. Селяни кажуть – без нього в гори нічого і підніматись. Є тут і свої рекордсмени, які за один візит на полонину привозять до 60 літрів ягід.
Їдуть на полонини цілими родинами. Селяни кажуть, збирати ягоду – робота не з легких. Невитривалим тут робити нічого. Та, попри втому в ногах та спині, всі веселі. Адже кожен попрацював не задарма. Хтось отримує лише п’ятсот гривень, хтось навіть на півтори тисячі ягід назбирав. В так званий «чорничний» сезон місцеві заробляють більше, ніж за кордоном на будівництві.
Збір ягід дає і додаткові надходження до місцевих бюджетів. Для кожного населеного пункту місцеві лісництва встановлюють певні ліміти. Також в районі вивели рекомендовану ціну на чорницю. Нею задоволені і підприємці,що приймають ягоду, і збирачі. Одна біда – «чорничний» сезон нетривалий. Ягода швидко відходить, втім, вже зовсім скоро на зміну прийдуть гриби, які також хтось буде збирати, а хтось купувати.