За день роблять близько 10 виробів, розповідає майстер Василь Полажинець. Пляшки використовують з-під алкогольних напоїв: пива, вина та шампанського.
Про це повідомляє Суспільне.
Запікання пляшок – це один із етапів переплавлення їх на посуд, розповів майстер Василь Полажинець. Така процедура триває півтори години.
“Спочатку береться пляшка, — розповів чоловік, — потім ця пляшка відмивається від етикеток, далі ставимо в піч і нагріваємо до відповідної температури. Ця пляшка, наприклад, була нагріта до температури 820 градусів. Вона набуває такої форми сама по собі під дією температури. Потім довго вистигає. Останній етап – це діставання з печі, пакування й доставка клієнтам”.
Тарілки із пляшок Василь виготовляє разом зі своєю дівчиною Веронікою. Пара має власну майстерню у Хусті. Коробки для пакування замовляють у Харкові.
“Оскільки це екотема, наповнювач у нас сіно, — розповіла Вероніка Вітерець, — ми беремо його з карпатських лугів. Замовляли і в Францію, і в Німеччину, в Нідерланди, в Америку, зараз в Канаду. Пляшки розлітаються по всьому світі. В Україні замовляють в заклади”.
Виготовляти посуд із пляшок пара вирішила від початку карантину в березні. Для цього мали необхідну техніку, оскільки Василь робить вітражі. Розповідає: з початком карантину замовлень на вітражі стало менше і хлопець почав робити посуд — звичайні тарілки з винних пляшок і експериментувати із поєднанням пляшкового скла.
Вероніка розповіла: разом з Василем багато їздили Закарпаттям і зрозуміли, що дуже багато сміття в річках, на полях всюди.
“Із сміттям ми не зможемо впоратися, але в нас є майстерня, і ми можемо якось запобігти цьому, тому що винні пляшки, зазвичай, не переробляють, а просто викидають в усіх закладах”, — розповіла дівчина.
Василь та Вероніка почали робити також тарілки в новій техніці: поєднують скло із вітрин і пляшок. Також виготовляють скляні годинники та інші предмети. Наразі пара хоче відкрити нову майстерню в селі Дубриничі Перечинського району.