Сходження на Говерлу присвятили дню працівника лісового господарства, який відзначають у третю неділю вересня.
2061 метр над рівнем моря. Цього разу саме таку висоту вирішили підкорити закарпатські лісівники.Сходження на Говерлу усім колективом – ідея, яку давно планували втілити в життя. Тож, озброївшись гарним настроєм, вирушили за обраним маршрутом. Додають наснаги мандрівники, які вже повертаються донизу.
Майже на кожному кроці можна побачити відповідне маркування, тож заблукати тут важко, тим більше, з цього боку на Говерлу веде лише одна дорога, подекуди кам’яниста, подекуди грунтова. Але для транспорту занадто вузька. Тож піднятись на найвищу гору України можна лише пішки.
Сама Говерла вкрита туманом, та на шляху до неї можна роздивитись інші вершини. А ще тут можна побачити і червону руту, або, як цю квітку називають науковці, рододендрон. І ось здається що до вершини вже рукою сягнути. Та саме останні кілька сотень метрів маршруту – найважчі. Подорожувальники зупиняються чи не на кожному кроці, щоб відпочити та набратись сил.
Друге дихання відкривається у кожного, хто вже бачить, навіть ще здалку флагшток з прапором, тризуб, а також хрест. Це означає, ось вона – вершина.
Також на Говерлі стоїть обеліск заввишки в декілька метрів, що позначає вищу точку кордону Польщі та Чехословаччини, який колись тут проходив. А подорожувальників тут вистачає у будь-яку погоду.
Коли дозволяє погода, з одного боку Говерли видно весь Чорногірський хребет аж до Піп Івана. Тут є шість гір-двотисячників. А навпроти румунські Мармароси. Своє сходження на Говерлу лісівники присвятили дню працівника лісового господарства, який відзначають щорічно у третю неділю вересня.
Окрім Говерли, кажуть учасники подорожі, вони підкорили і свої власні вершини, а також довели – у житті усе можливе. І завдяки щирій підтримці друзів та колег можна подолати будь-які труднощі та перешкоди.