Близько 500 наукових праць написав фізик Степан Поп. Чоловіку зараз – 80 років. Він працює в Ужгородському національному університеті, завідує кафедрою фізичної географії та раціонального природокористування географічного факультету. За словами Степана Попа, за роки своєї роботи написав 6 авторських робіт, виконав 40 проєктів, підготував 8 кандидатів та одного доктора наук.
Степан Поп народився в селі Рокосово Хустського району. Здобув вищу освіту в Ужгородському національному університеті зі спеціальності “фізика”.
“Випуск 1964 року – це був випуск, який навчався 5,5 років, — розповідає ювіляр. — Всі вчилися 5 років, а наш випуск був єдиний, який був набраний з метою підготовки науковців. Я в Ленінграді в фізико-технічному інституті ім.Йоффе проходив практику 1,5 роки. Там зробив свою дипломну роботу, навіть там її захистив, звідти тільки надіслали відгук і оцінку”.
Після практики Степан Поп повернувся в Ужгород та почав викладати в університеті. Став депутатом обласної ради, при якій відкрив Закарпатський науково-виробничий центр “Екологія”. Там, розповідає, багато років читав хімікам, фізикам, біологам курс “Природні ресурси Закарпаття”, крім спеціальних курсів фізики.
У 2005-му році Степан Поп відкрив географічний факультет в Ужгородському національному університеті.
“Це було таке моє дітище, яке я вважаю важливішим ніж те, що я творив у фізиці, хоча всього я досяг там, — каже Степан Поп. — Це було для нас, для краю, я розумів, що то для світової науки, а це для рідного краю. Ми почали готувати фахівців для туризму, фахівців для землевпорядкування і кадастру, географів для школи і для різних структур, де потрібні фахівці-географи, та лісівників через два роки. У 2005 році ми відкрили ці три спеціальності, а у 2007-му ще лісівничу кафедру”.
Степан Поп має дві дочки та двоє онуків. Його молодша дочка Ірина Шароді каже: з дитинства разом з батьком щовихідних проводили час разом.
“Ми завжди активно відпочивали, завжди взимку не було таких вихідних, коли б ми не ходили кататися, — каже вона. — У батька були дуже гарні, хороші друзі і так компаніями ми йшли, всі діти були майже одного віку, то ми з санками й лижами ходили. Завжди мали намети, завжди був активний відпочинок і влітку, ми з наметами ходили в гори”.
“Пам’ятаю, коли він тільки почав писати книгу, я була ще маленька, то був початок 2000-х років, я йому допомагала, тобто вчила його користуватися комп’ютером, — сказала онука професора Юлія Шароді. — Це було дуже цікаво. Він чекав мене, питав: “Що і як тут змінити, як краще надрукувати, де можна ввімкнути іншу мову”. Я йому допомагала. Будучи маленькою, я це все знала і мені було дуже приємно йому допомогти, бути корисною в чомусь. Ми з ним так проводили вечори, я з ним сиділа, допомагала”.
Допомогу в садівництві від Степана Попа отримує його зять, Василь Шароді:
“Він професіонал цієї справи. Допомагає мені виноград обрізати. Завжди мене сварить, щоб був порядок. Мені дуже подобається його цілеспрямованість, вміння ладнати з людьми, вміння ставити перед собою цілі й добиватися їх та працездатність. Ми з ним активно проводимо час”, — розповів чоловік.
Наразі Степан Поп має вчені ступені доктора фізико-математичних наук і професора, а також кілька звань, зокрема: Заслужений професор УжНУ, Заслужений діяч науки і техніки України.
Подробиці в сюжеті Суспільного Закарпаття: