Резонансне вбивство підлітка на Закарпатті: нові подробиці

Верховний Cуд призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції справа щодо підлітка, якого судять за вбивство.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на постанову суду, пише Dailylviv.com.

Трагічні події розгорнулися кілька років тому у Нижній Апші, тепер селі Солотвинської селищної громади, на Тячівщині, що в Закарпатській області.

У 2018 році учень 7 класу, 14-літній Василь Турда запросив до себе додому на 2 роки старшого товариша, якого також звали Василь, і в результаті сварки вбив ножем — не менше 27 колото-різаних ран.

Дорослих у будинку не було. Того дня підлітки начебто грали у комп’ютерні ігри. Свідком події був третій хлопчик — також гість обвинуваченого.

Прокуратура кваліфікувала скоєне як умисне вбивство (ч.1 ст.115 КК України). Але захисту вдалося переконати суд у вбивстві в стані сильного душевного хвилювання (афекту).

Слухання проходили закрито.

Суд взяв до уваги показання обвинуваченого, що потерпілий тяжко його образив, перебуваючи у нього вдома, цинічно висловлювався на адресу його дівчини, а також робив зневажливі коментарі щодо сексуальної орієнтації, виказував своє негативне ставлення до нього як до чоловіка. Афект підтвердила судова психолого-психіатрична експертиза. Троє свідків повідомили, що впродовж певного часу між обвинуваченим та загиблим існували неприязні стосунки.

У травні 2019-го Мукачівський міськрайонний суд визнав юнака винним за статтею 116 ККУ. Школяра засудили до 3 років і 6 місяців ув’язнення із максимально можливих 4 років.

Під тиском громадськості неповнолітнього підозрюваного три роки тримали під вартою без права звільнення під заставу. Будь-які послаблення запобіжного викликали не лише гнівні коментарі в інтернеті, але й вуличні акції.

У лютому 2021-го Львівський апеляційний суд пом’якшив покарання до 3 років позбавлення волі, відтак обвинувачений зміг незабаром вийти не свободу по відбуттю покарання.

Але Верховний суд засумнівався у правильності перекваліфікації у цій справі і вважає, що суд розглянув справу неповно і залишив без уваги важливі докази.

Зокрема, без належної оцінки залишилися дані із протоколу слідчого експерименту за участі очевидця події — третього хлопчика, який гостював тоді у будинку обвинуваченого. Під час слідчого експерименту свідок детально описував обстановку як до так і після злочину, яка суттєво відрізнялася від тієї, про яку розповів обвинувачений. Зокрема, свідок говорив, що сварка між хлопцями виникла з інших причин і після конфлікту обвинувачений залишив кімнату, де вони усі разом перебували, та повернувся вже з ножем і цілеспрямовано заподіяв потерпілому поранення в шию.

Верховний суд вважає, що такі обставини спростовують висновки місцевого суду про несвідомі дії обвинуваченого і раптовість виникнення стану сильного емоційного напруження.

Також Верховний суд зазначає, що відеозаписи з камери спостереження безпідставно визнані недопустимими доказами з тої причини, що їх не відкривали стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. Натомість відомо, що ці файли поряд з іншими були збережені на одному компакт-диску і сторона захисту мала до них безперешкодний доступ.

Відеозаписи начебто свідчать про активні і цілеспрямовані дії обвинуваченого щодо приховування слідів злочину. А у випадку афекту після збудження настає психічне та фізичне виснаження, втома, що проявляється ослабленням чи втратою здатності до тривалого фізичного та розумового напруження.

Раніше представник потерпілих розповідав виданню, що на відео видно, як Турда і його товариш вибігають з будинку у двір вже після вбивства і щось шукають у підсобних приміщеннях, зокрема, беруть там покривало, яке потім поліція знайшла всередині будинку.

Протокол проведення слідчого експерименту та відеозаписи не були предметом оцінки експертів під час судової психолого-психіатричної експертизи.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновки про перебування Турди у момент вбивства в стані сильного душевного хвилювання є суперечливими і такими, що зроблені без оцінки усіх доказів.

До того ж місцевий суд не допитав хлопчика, який був єдиним свідка події, оскільки родина вивезла його за кордон. Дівчинка, за яку нібито заступався обвинувачений, також показань не дала і покинула територію країни.

Верховний суд вважає, що не вжито всіх необхідних заходів для допиту цих свідків, зокрема, не використано можливості зробити запити на їх допит у рамках міжнародної правової допомоги.