Перечинська пенсіонерка пообідала тричі перехрещеним бананом.
Пішла сьогодні в центр Перечина оплатити рахунки, квитанції, передплатити батькам улюблену газету – «Карпатський об’єктив». Місто пахне святковими стравами, духмяною випічкою, грибами, тушкованою капустою. Тут проживає чимало римо-католиків, отож перечинці готуються до Святої вечері та Різдва.
Зайшла у центральний парк, аби подивитися, чи встановили вкрадену палицю Федору Фекеті. Легендарний листоноша ще досі (і доволі таки давненько) без головного професійного атрибута. Кажуть, місцеві бітанґи (бешкетники) вкрали і здали на металолом, а в міській казні на нову палицю грошей нема.
Мою увагу привертає бабуся похилого віку, років 85-ти, на лавці з трьома картатими торбами, котрі у народі називають «кравчучками». До неї підходить білий пес з чорними плямами, за мить невідомо звідки ще три – два чорні і рудий. Жінка на них не звертає уваги. Підходжу, представляюся.
* Я вас не чую, – відповідає і продовжує рахувати гроші, які вийняла з картатого носовика. Уважно розглядає п’ятдесятку, двадцятку, десятку і дві квитанції. – Іду на пошту платити за світло. Мене не було, світло відключили, а квитанції прийшли. Прилажу собі гроші туй, бо там ніяк буде.
* Вам допомогти? – питаю.
* Я вас не чую, – бере із сумки целофановий пакет, в якому один банан, один мандарин, одне червоне яблуко. Виймає банан, тричі його хрестить, чистить і їсть. – Уже обід, перекушу. А мандарин і яблуко будуть на вечерю.
У парку гуляє молоде подружжя з двома дітьми. Хлопчик років чотирьох гамселить надувного сніговика. Молода жінка приколисує немовля.
* Бабка живе в Міляшкові (мікрорайон Перечина. – примітка автора). Сама тягає по дві відра води, не хоче, аби їй допомогли. Моя мама живе в Чопі, то часто бачить її там. Вона і в Ужгороді буває. Біди нікому не робить, але спілкування уникає, – розповіла мені жінка.