Створений на базі ландшафтного парку «Стужиця» у 1999 році, Ужанський нацпарк за цей час став членом Європейської федерації природо-заповідних територій «Європарк», увійшовши в 2007 році до списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат».
Туристів парк приваблює природою та історико-культурними надбаннями, зокрема карстовими печерами біля села Княгиня, місцем падіння у 1866 році найбільшого в Європі Княгинянського метеориту в урочищі Чорні млаки, джерелами кришталево чистої цілющої води типу «Нафтуся», «Нарзан», «Єсентуки», найстарішими та найбільшими дубами в Україні, дерев’яними храмами тощо.
Збереження та охорона природної та культурної спадщини – основне завдання природного парку.
Завдяки розташуванню на кордоні з Польщею та Словаччиною, парк став складовою першого в світі трилатерального українсько-польсько-словацького біосферного резервату «Східні Карпати». Проте прикордонне розташування має й інший бік медалі.
Підняли й інші проблеми Ужанського нацпарку, з якими стикаються практично усі екооб’єкти країни. Зокрема, це санітарні питання, адже на території парку не організовано вивезення, збір та сортування твердих побутових відходів. Як наслідок, сміття потрапляє до країн-сусідок, за що Україна регулярно сплачує штрафи.
Обговорили й найближчі перспективи нацпарку у рамках децентралізаційної реформи, де багато питань наразі залишаються відкритими для природоохоронних об’єктів.
Найкраще весь Карпатський хребет зробити заповідним! – резюмувала Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги. Принаймні, варто докласти максимум зусиль, аби зберегти природні багатства країни, підтримуючи природні парки, такі, як Ужанський та інші. Проте завдання для України, яка у стані війни та постійних реформ, непросте.