Оприлюднено у пресі показники виконання держбюджету країни за 1 квартал 2018 року.
Констатовано, що до запланованого обсягу доходів не отримано майже 12, 1 млрд.грн або 6%.
Офіційних даних від Уряду або Міністерства фінансів в інтернет мережі, поки що, мені знайти не пощастило. Можливо, ще зарано, тому від детального аналізу проблеми за даними преси утримаюся.
Зацікавився цими даними з інших причин. Адже були висловлювання вищих посадових осіб країни, що можливо з 1 квітня варто здійснити підвищення мінімальної зарплати з розміру 3723 грн., який діє з початку року, до 4200 грн, тобто до розрахункового на даний час розміру прожиткового мінімуму. Більше того, питання про підвищення «мінімалки» зафіксовано у Прикінцевих положеннях Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» №2246-УІІІ. Щоб не було зайвих дискусій, процитую: стаття 19 «Кабінету Міністрів України на основі моніторингу виконання Державного бюджету України за підсумками першого кварталу 2018 року розглянути питання щодо можливості підвищення розміру мінімальної заробітної плати з визначенням його на рівні 4200 гривень на місяць з другого кварталу 2018 року».
Подейкують, що розпочалася дискусія з цього приводу. Позиція Мінфіну – проти, зважаючи на невиконання бюджету, а Мінсоцполітики, навпаки, за підвищення мінімальної зарплати. Тому що це буде позитивно відбиватися на багатьох сферах економіки, в тому числі сприяти виведенню левової її частки з «тіні», стимулювати платоспроможність населення, пожвавлювати товарообіг в торгівлі, особливо на продовольчі продукти, товари найпершої необхідності, чим спонукати виробників розширювати їх виробництво.
Щось не чути позицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Адже саме цей орган повинен опрацьовувати стратегію розвитку нашої держави. А хіба не очевидно, що неприпустимо низька зарплата, а ще більше пенсій, стримують ріст доходів населення, їх можливості купувати для себе саме необхідне. Доходи завжди повинні зростати більшими темпами, ніж зростає рівень цін і тарифів, це запорука соціального спокою в державі. Вимушений повторити – це аксіома для економіста і політика, а не популізм, як у нас звикли затуляти рота.
Низька зарплата та скорочення робочих місць через рецесію спонукає шукати щастя за межами країни. Вже сотнями тисяч обчислюється трудова міграція українців за кордон. Цей процес останнім часом активізується.
Дискусійним є рішення про збільшення, наприклад, акцизів на алкогольну і тютюнову продукцію. Роздрібна ціна на цю групу товарів останніми роками неухильно зростає. Як наслідок, зменшуються обсяги продажу, а за ними згортаються темпи виробництва.
Населення стало менше купувати м’ясо, м’ясні вироби, сирно- молочну продукцію, риба і морські продукти вже переходять у перелік делікатесів. А все через порушення паритету доходів і цін. Тарифи на комунальні послуги, газ, електроенергію зростають. Це все дає привід для зростання невдоволення українців, яким ой як не солодко долати усі подібні негаразди.
Я вже висловлювався у підтримку усіх дій української влади, спрямованої на полегшення становища власного народу. Ще раз повторюю про очевидну і нагальну необхідність підвищення доходів населення, насамперед заробітної плати і пенсій. Сподіваюся, що будуть прийняти правильні і справедливі рішення.
Коли цей матеріал вже був завершений, прочитав, що в інтерв’ю українському інформаційному агентству Інтерфакс Прем’єр-Міністр Володимир Гройсман сказав, що в поточному році мінімальну зарплату ще раз підвищувати не будуть. Немає такої можливості.
Однак новий її розмір, що запроваджений з 1 січня вже позитивно вплинув на зростання середньої заплати по країні і протягом року Уряд очікує збільшення її розміру до 10 тис грн. на місяць.
Така тенденція виглядає непогано, за умови що збережеться стабільність національної валюти, яку ми зараз спостерігаємо, і ріст цін на основні продукти, а також комунальні тарифи буде в межах розумного.
Проте моя особиста думка, що мінімальну зарплату необхідно довести до реального прожиткового мінімуму, залишається незмінною і чим скоріше це станеться, тим краще.