Про численні проблеми, від яких потерпає Ужгород та його мешканці, і раніше, і нині мовиться чимало. Як їх можна вирішити і хто здатен це зробити, а також нові ідеї та нових людей у владі з нами поділився кандидат у депутати Ужгородської міськради від партії «Рідне Закарпаття» Василь Пинзеник.
– Пане Василю, ви – підприємець, займаєтеся ресторанним бізнесом. Як карантинні обмеження вплинули на сферу вашої діяльності?
– Вплинули негативно і дуже сильно: ми змушені були закрити майже всі наші заклади. Залишили працювати лише один для роботи з доставки. Але навіть у пікові часи найкращих днів виручка не перевищує 10-15% від загального обороту закладу. Адже у заклад людина, як правило, приходить і платить не стільки за їжу і напої, скільки за атмосферу, обслуговування, можливість послухати хорошу музику, поспілкуватися з друзями й колегами. Доставка цього всього не дає.
– Зараз ситуація хоч трохи покращилася?
– Коли відкрилися, гадали, що покращиться, стане легше працювати. Трішки, ситуація змінилася, але не кардинально. Загалом, порівняно з минулим роком оборот у закладах громадського харчування зменшився на половину. І така ситуація по всій країні. А заклади ж не можуть на половину скоротити зарплати працівникам. Комунальні послуги навпаки зростають. Не зменшилися й податки та відсотки за кредитами. Десь вдалося домовитися про зменшення орендної плати, а десь ні… Тобто ситуація загалом погана, про заробітки і розвиток закладів мова не йде – думаємо про те як вижити, зберегти попередні напрацювання і колективи до того часу доки ситуація з поширенням коронавірусу почне вщухати.
– Цьогоріч ви вперше балотуєтеся у місцеву раду. Що спонукало вас зацікавитися політикою і місцевим самоврядування зокрема?
– По-перше, мені 35 років і я вже трохи самореалізувався як підприємець, розвинувся як людина. Вже бачу проблеми міста, питання на які, коли був молодшим, не звертав уваги. Виникло бажання долучитися до вирішення цих проблем. Досягши успіхів у бізнесі, виникла потреба поділитися з громадою, навіть якесь відчуття боргу перед містом яке дало мені можливість цього успіху досягти. Тому готовий на волонтерських безоплатних засадах займатися проблемами міста. Бачу що і як потрібно робити.
Свій похід у міськраду я не розглядаю як спосіб заробітку грошей. Їх я маю де заробити, буде потрібно більше – більше часу приділю роботі. А якщо буде потрібна земельна ділянка, я її собі куплю. Нам потрібно створити моду на похід успішних молодих людей, які вже досягли якогось успіху, у владу. Коли це станеться, маємо шанс стати хорошим громадянським суспільством і комфортним рівнем життя.
По-друге, на мою думку, місцева політика, місцеве самоврядування – це не стільки про власне політику, скільки про вирішення нагальних комунальних проблем. Іншими словами тут треба ґаздувати, брати і щось робити руками.
Звісно, у кожної здорової людини має бути своє бачення й загальнодержавних векторів розвитку у внутрішній і зовнішній політиці. Кожна людина має право на свою думку. Але що стосується розвитку міста, про таке думати потрібно менше. Більше слід зосереджуватися на газдовані.
У продовження думки – успішний художник може не вміти будувати і навпаки. Але успішний художник зможе додати місту у культурі, а будівельник у вирішенні проблем з дорогами, ремонтами історичних будівель тощо. Тому я впевнений, що до місцевого самоврядування потрібно перш за все залучати людей, які у житті вже чогось досягли.
Я особисто як ресторатор можу допомогти нашому місту в плані розвитку туризму. Об’їздив багато країн, бачив різні концепції, фестивалі, як їх організовують. Багато з цього можна привнести в Ужгород, адже для нашого міста важливість розвитку туризму важко переоцінити.
– Чому саме в команді партії «Рідне Закарпаття» ви збираєтеся це робити?
– Перш за все тому, що це – команда патріотів рідного краю. У мене в житті було дуже багато можливостей виїхати за кордон, мене запрошували на високооплачувану роботу, займатися з друзями там бізнесом… Я залишився на Закарпатті. Моя життєва позиція така: слід працювати там, де живеш, а жити там, де працюєш. Маємо розвивати нашу культуру, місцевий говір, кулінарні смаки. Команда «Рідного Закарпаття» – це саме та партія, в якій немає загальноукраїнської структури, київських начальників, це все місцеві наші хлопці і дівчата, які будуть займатися вирішенням проблем рідного краю. Це мені дуже імпонує.
Мене запрошували в інші політичні сили, але я поговорив з членами команди «Рідного Закарпаття», народним депутатом Робертом Горватом і переконався, що наші цілі співпадають.
– Чинну міську владу Ужгорода багато за що критикують. Яких, на вашу думку, системних помилок або й зловживань вона припустилася?
– На всіх зустрічах з виборцями я наголошую: не скажу жодного поганого слова про теперішню міську раду чи мера. В нашій країні, особливо у великій політиці, поширена практика базувати виборчу кампанію на критиці «папєрєдніків», звинувачувати їх в усіх гріхах як реальних, так і вигаданих. Це дуже легко. Я ж волію говорити про конструктив.
– То що нового, конструктивного ваша команда хоче привнести у розвиток нашого міста?
– Не буду говорити про школи, дитячі садочки, генплан тощо. Про потребу вирішення цих нагальних проблем не каже хіба що лінивий. Це не означає, що наша команда не надаватиме їм значення. Зосереджуся на наших проектах. Одним з основних, який вже опробуваний у моїй мережі закладів, ми хочемо поширити на все місто – запровадити цифрову «Карту ужгородця». Буде складено повну базу даних про усіх мешканців з можливістю надання адресної соціальної допомоги.
Тоді зможемо точно встановити скільки людей користуються пільгами на проїзд у міському транспорті, субсидіями, іншими видами соціальних допомог, які фінансуються з міського бюджету. Карту можна виготовити як пластикову, так і у вигляді мобільного додатку, який кожен ужгородець зможе завантажити у свій телефон. Міська влада може домовитися з бізнесом який за зменшення податків, орендної плати чи інші пільги надаватиме власникам «Карти ужгородця» знижки у своїх закладах. Гості нашого міста, туристи за певну плату також на певний термін зможуть придбати цей документ і під час перебування в Ужгороді користуватися всіма пільгами корінного городянина. Вигідно буде всім – влада отримає додаткові кошти в бюджет, бізнес збільшення клієнтів, а відтак виручки, турист – увагу і можливість дешевше придбати товари, послуги, побачити визначні пам’ятки.
Друге – це створення муніципальних велопарковок та парковок для електротранспорту. Під них мають бути виділені площі і проведено перемовини з бізнесом який на базі цих муніципальних парковок під охороною зробив би прокат велосипедів та електротранспорту. У Європі таке успішно працює. Якщо таке зробимо в Ужгороді, зможемо розвантажити центр міста, бо паркувати авто там буде дуже дорого. Людина, щоб не платити, матиме вибір: або дійти до місця пішки, або взяти в оренду електросамокат чи велосипед.
Ще одна наша колективна ідея, яка, на перший погляд, може видатися фантастичною, – це розробка міським коштом інвестпроєкту з будівництва гідроелектростанції яка підніме рівень води в Ужі. Є ідеї як це можна зробити безболісно для екології, навіть незважаючи на те, що в нас маловодна гірська річка. Збудувати греблю в районі Боздоша неможливо, бо землі де мав би бути польдер для скидування води під час паводку, влада роздала під забудову Підвищивши рівень води в Ужі, місто могло б організувати стоянки для водного транспорту. В такий спосіб ми перетворили б наше місто у таку собі малу Венецію. Між мостами могли б курсувати човни для туристів та й городян. Це була б чудова атракція і щен одна візитівка Ужгорода.
– У міській раді окрім «Рідного Закарпаття» будуть представлені й інші політичні сили. Маєте «червоні лінії» з ким співпрацювати не будете, чи все вирішуватиметься залежно від конкретної ситуації?
– Я – член команди, тому ці речі ми будемо вирішувати колегіально. Але для мене особисто «червоною лінією» є співпраця з фракцією ОПЗЖ, не зважаючи на те, що там є й шановані люди. Якісь рекомендації, гадаю, будуть і від нашого партійного керівництва. Але не варто ділити шкуру невбитого ведмедя. Хоча соціологи вже поділили настрої виборців, день голосування може принести й сюрпризи.
Розмовляв Петро Поліха
Для довідки. Василь Пинзеник – 35 років, народився в м. Мукачево. В УжНУ здобув фах «Інженер електронних систем», а в Тернопільському національному економічному університеті – «Економіка підприємництва». В Ужгороді проживає 18 років, тому щиро вважає його своєю домівкою. З 2006-го і по нині займається ресторанним бізнесом, діяльністю в сфері гастрономії. Разом з командою створив мережу «Бітанга» до якої належать 5 відомих закладів, а також однойменну броварню. Одружений. Разом з дружиною виховує сина.