Змішана, мажоритарна та пропорційна виборчі системи, закриті та відкриті списки – все, що потрібно знати про вибори до Верховної Ради.
Як ми обираємо парламент зараз
Змішана виборча система передбачає, що до Верховної Ради обирають 50% народних депутатів за мажоритарними списками, а інші 50% – за закритими партійними (пропорційно).
На мажоритарних округах виборці голосують за одного кандидата з наданого переліку. До Верховної Ради проходить той, хто отримав більшість голосів у своєму окрузі.
Пропорційна система із закритими списками – це голосування за конкретну партію, проте виборець не знає, кому саме з депутатів він віддає перевагу.
Змішану виборчу систему в Україні запровадили за часів екс-президента Віктора Януковича.
Що таке закриті списки
Річ у тому, що виборець віддає свій голос за партію і не впливає на те, хто потрапить до Ради. Партійні лідери формують ці списки на свій власний розсуд.
Мінус закритих списків у тому, що ви можете цілком або частково підтримувати партію, проте до парламенту від її імені мають можливість потрапити політики, які не викликають довіри.
Що таке мажоритарна виборча система
Мажоритарна виборча система – порядок визначення результатів волевиявлення, коли обраним вважається кандидат, який одержав на виборах більшість голосів на окрузі.
Формально виборці голосують за конкретну людину. Проблемою мажоритарної системи можна назвати велику кількість невідомих широкому загалу політиків.
Закриті списки та мажоритарна система – недоліки
Проблемою закритих списків можна назвати те, що виборці не впливають на порядок отримання кандидатами депутатських мандатів. У такі моменти доводиться вірити партіям, які можуть у першу 10-ку включити волонтерів, активістів та ветеранів, а іншу частину місць продати або віддати своїм спонсорам.
На практиці мажоритарна система викриває одразу дві біди української політики: підкуп та неробоча коаліція.
Організувати підкуп на мажоритарному окрузі легко. Адже можна роздати продукти чи гроші лише виборцям одного округу, отримати голоси та потрапити до Ради.
Що передбачають відкриті списки
Відкриті списки – форма партійних списків, що надає право виборцям обирати конкретних політиків, а не просто партію. Так, до Ради проходять люди з партії, за яких проголосувала найбільша кількість виборців.
Виборець голосує за конкретних кандидатів у партійних списках. Результат партії та квота на депутатські мандати вираховуються від голосів, які в сукупності набрали кандидати.
Наприклад: партія висуває на вибори 450 кандидатів і, скажімо, в сукупності вони набирають мільйон голосів. Згідно з цим вираховується кількість мандатів, які отримає політична сила.
Партії дістається 30 мандатів. Їх отримають не ті, хто перший у списку, а ті, хто набрав більшу кількість голосів серед представників партії.
Чому депутати не хочуть відкритих списків?
При відкритих списках складно прогнозувати, хто з кандидатів пройде до парламенту.
Кандидат може набрати найбільше голосів в окрузі, але цей результат буде не найкращим серед його однопартійців, тому є шанс залишитися без мандата.
Це значно запобігає такому явищу, як торгівля місцями в парламенті.
Відкриті списки ускладнять голосування?
– Процес голосування для виборця ускладниться, якщо це відкриті списки регіональні, але залежить від форми бюлетеня: вписування чи книжечка. Але це не занадто складно, я переконана, що громадяни України на рівні IQ не є нижчими, ніж громадяни Естонії та Польщі, – наголошує координатор виборчих програм мережі Опора Ольга Айвазовська.