28 жовтня відбулася сесія Закарпатської обласної ради, яка точно увійде в історію області – пише 0312.
Під стінами облради зібрався чималий мітинг, на який вийшли працівники медзакладів, бібліотек, закладів культури, афганців та ветеранів АТО з вимогою відставки голови облради.
Присутні депутати обласної ради вирішили проводити засідання без Олексія Петрова, який відчув запах смаженого та вирішив взяти тайм-аут, спробувавши вибороти собі місяць паузи для нових договорняків.
Однак засідання таки продовжилося, і рішенням 35 депутатів Петрова зняли з посади голови Закарпатської обласної ради.
Цей вирок Петров підписав собі ще 24 червня 2021 року, коли домовився про переформатування більшості без партій, які його обирали головою обласної ради, а гарним каталізатором розвалу став Микола Тищенко зі своїм київсько-велюрським ставленням до нових та старих коаліціянтів.
Петровим в мініатюрі себе відчув і нинішній секретар Ужгородської міської ради Арсен Мелкумян. Відчувши смак крові, представник “Слуги народу” аналогічно своєму керівнику вставив ножа в спини представників “ЄС”, “Рідного Закарпаття” та “Партії твого міста”, формуючи нову коаліцію навколо слуг із “ОПЗЖ” та “Батьківщиною”.
В цій ситуації політичним важковикам міськради таки вдалося домовитися та просто розширити чинний на той час формат коаліції партією “ОПЗЖ”, при цьому сильно розширюючи повноваження та профільні напрямки для слуг народу.
Як наслідок – коаліція з 30 депутатів, Мелкумян секретар, а партія “Слуга народу” отримує максимум політичних “плюшок”.
Однак зневажлива поведінка Мелкумяна, який не чує керівників фракцій та систематично вводить їх в оману, давно підняла градус в кулуарах Ужгородської міської ради.
Як і Петров, представник вірменської нацменшини підписав собі вирок в той день, коли розписував комісії, заступників та їх повноваження без тих, кому клявся про вірність та непорушність домовленостей, які формувалися на початку каденції.
Цікаво, що перші домовленості про формат СН + РЗ + ЄС + ПТМ відбувалися і взагалі без вірмена. В той час гарантом слуг був Олексій Петров був готовий на будь-які призначення та поступки в міській раді, аби лише ці фракції підтримали його в області.
Тому зовсім не дивно, що одразу після зняття з посади голови обласної ради Олексія Петрова в кулуарах міськради жваво обговорювалася пропозиція зняти чинного секретаря УМР від партії «Слуга народу» Арсена Мелкумяна.
До того ж, згадувана ініціатива йшла не від мера міста або амбіційних керівників фракцій. Єдиним фронтом виступили усі рядові депутати п’яти фракцій міської ради, які вимагали зняти Мелкумяна з його посади.
Досі не зрозуміло, з чим пов‘язана пауза місцевих депутатів, позаяк на зняття Мелкумяна у той день, навіть у зв’язку з відсутністю багатьох депутатів, було 25 голосів.
В цілому таких охочих – 31 депутат міської ради, яких не влаштовує розподіл повноважень між заступниками та зверхнє “царювання” Мелкумяна, який дозволяє собі викликати начальників відділів та, прикриваючись коаліцією, вирішувати власні питання. Розраховує Мелкумян поки що тільки на «Партію Твого Міста», яка теж, скоріш за усе, в роковий момент не зможе підставити йому своє плече.
В цілому більшість з депутатського корпусу якщо і готові працювати з “Слугою народу”, то тільки на умовах зміни керівника фракції.
Арсен Мелкумян так і не зрозумів одного – зраду закарпатці не пробачають, навіть за матеріальні блага.
Мелкумян повторив подвиг Петрова, або, як він його називає, «Гєнадієвіча» – за рекордно короткий час об’єднав проти себе фракції, про союз яких говорили як про фантастику режисера Крістофера Нолана.
Не зрозумів Арсен і того, що «Нікалай» аж ніяк не чудотворець, а фракції, які обрали його секретарем, й взагалі не вважають, що повинні дослуховуватись до когось, крім власних депутатів та здорового глузду.
Посади та вплив мають здатність швидко нівелюватися, а з ними і усі, як кажуть у кулуарах верховної ради, «плюшки», або як каже сам секретар – «пирог».
Кінець кінцем в Ужгородській міській раді повинна бути й опозиція. Така роль, мабуть, і відведена фракції «Слуга народу».
І як би не закінчилася епопея в обласній раді – залишиться Петров головою, а Тищенко наглядачем за областю, або ні, усім зрозуміло одне – в Ужгороді маховик політичних змін запущено. Зе end.