5 років тому він спочатку переїхав до Ужгорода для навчання на медичному факультеті УжНУ, а зараз і сам став викладачем та читає лекції студентам-медикам в онкодиспансері англійською мовою, пише Варош.
Хлопець вже 4 роки спілкується українською мовою і каже, що вона допомогла йому знайти себе та відкрила хороші перспективи.
– Я почав вивчати українську мову, коли переїхав до Ужгорода. Хотів бути фотографом і для цього мені потрібно було, аби люди розуміли мене, мої ідеї. Особисто для мене вивчення української не було складним, адже в абетці лише 33 літери. До прикладу, в моїй рідній мові – 247. У нас багато різних звуків. Вчився сам, без особливих методик, багато спілкувався з людьми, – розповідає Харі.
Фотограф закінчив школу в Індії, в місті Чинай, в якому живе 20 мільйонів людей. Це одне з найбільших міст у Південній Індії, яке розташоване поряд з океаном. Рік вчився у Луганську, а потім, коли на Донбасі почалася війна через агресію Росії, переїхав тимчасово до Києва, а тоді вирішив переїхати до Ужгорода.
– Українська мова відкрила переді мною хороші перспективи. Приємно, що коли я спілкуюся з українцями українською, то вони перестають вважати мене іноземцем, кажуть: «Ти – наш!». На Закарпатті я спілкуюся найбільше з українцями. Люблю подорожувати і вивчати культури та мови інших країн. Якби я хотів спілкуватися лише з індусами, то залишався б в Індії, – каже хлопець.
Харі зараз викладає для студентів-медиків по 3-4 пари на день, це 5-6 годин викладання. Далі – фотографія.
– Для мене Ужгород став рідним містом, рідною землею. Я знайшов себе тут, – переконаний Харі.