Відомо, що з давніх-давен село Довге мало статус торговельного містечка (угор. mezovaros, лат. oppidum).
Цей статус в Угорському Королівстві передбачав для населеного пункту певні привілеї, головним з яких було право проведення торгових ярмарків, рише irshava-news.
Угорська назва статусу mezovaros (дослівно «польове місто») пояснюється тим, що торговельні міста не мали права будувати міську стіну чи інші міські укріплення — вони розташовувались наче серед поля.
Цей статус Довгого зафіксовано ще у 1536 році угорським істориком Міклошем Олахом у монографії, присвяченій опису населених пунктів Угорщини.
У 1795 році угорський дослідник Андраш Вальї у своїй книзі Magyar Orszagnak leirasa («Опис країни Угорщини») згадує Довге як торговельне місто.
У 1851 році Елек Фийнєш у своєму «Географічному довіднику Угорщини» (Magyarorszag geografiai szotara) також описує Довге, згадуючи про його статус.
Цікаво, що навіть сучасна назва головного майдану села — площа П’яц — перекладається з угорської як «ринок» (угор. piac) і несе в собі пам’ять про історичні традиції Довгого.
У XIX столітті в Довгому відбувались чотири щорічні великі ярмарки — 28 січня, 13 травня, 31 червня та 25 вересня.
Великі щорічні ярмарки проводились не на П’яцу, а за межами села — в районі електропідстанції, поруч зі старим кладовищем. На австро-угорських кадастрових мапах ця місцина позначена як vasarter (ярмаркова площа).