ЗОМБОРІ МОЛДОВАН БЕЙЛА (BELA ZOMBORY MOLDOVAN) (1885 – 1967), живописець, графік, ілюстратор.
Народився Бейла Молдован 20 квітня 1885 року у місті Мукачево.
Мати Бейли, яка походила з титулованого роду Zombory de Tarczal, померла, коли хлопцеві виповнилося десять років. Уже будучи митцем, до 1933-го, Бейла творив під іменем Молдован. Але потім, віддаючи шану матері, а також із тим, щоб відмежуватися від коложварського художника Іштвана Молдована, додав до свого прізвища дівоче матері – Зомборі. Відтак митець почав підписувати роботи як Зомборі Молдован Бейла.
Навчався майбутній художник у Будапештській академії мистецтв, де його викладачами були професори Hegedűs László, Székely Bertalan, Ferenczy Károly. У 1905 році Бейла продовжив вдосконалювати свою майстерність у мистецькій колонії м. Нодьбань. Згодом художник їде знайомитися зі світовим мистецтвом до Німеччини, Італії, Франції та Бельгії.
Повернення в Будапешт ще більше надихнуло митця на творчу працю. Він активно малює, а з 1909 по 1914 роки ще й викладає в Школі рисунку та прикладного мистецтва м. Секешфегервар (Угорщина). Талановитий молодий художник був справжнім денді, улюбленцем жінок, він належав до богеми та любив смакувати життя.
Але раптом увесь такий його усталений безпечний світ в одну мить обірвала війна. Пізніше, в своїх автобіографічних спогадах «Спалення світу. Мемуари 1914 року», Бейла Зомборі Молдован пригадував: «В Угорщині не було жодної війни майже сімдесят років. Коли мій дід розповідав про події 1848 року, ми слухали його, але нас брала нудьга: все було таке чуже, таке далеке від нас. Ми жили вже в двадцятому столітті! Європа в рівновазі в епоху просвітництва та демократичного гуманізму. Здавалося неможливим, щоб спір тепер вирішувався військовим шляхом”.
Звістка про початок Першої світової війни долинула до митця, коли він проводив літню відпустку на курорті Адріатичного узбережжя в компанії угорських художників, юристів та викладачів. Фото цих безтурботних людей, згодом розміщене на обкладинці книги автора, було зроблене за три дні до початку війни.
А далі – призов в армію, короткочасна підготовка та відправка на фронт в чині молодшого офіцера. Його полк був дислокований у Галичині на австрійсько-російському кордоні. З перших днів перебування на фронті автор відмітив, що австрійська армія була більше орієнтована на парадні марші в догоду генералам і не надавала пріоритетного значення належному озброєнню та амуніції. Також мультинаціональна Австро-Угорська імперія скликала призовників, які розмовляли різними мовами і не розуміли військових команд, що звучали німецькою або угорською мовами. Усі ці непорозуміння разом з іншими чинниками призводили до велетенських, безглуздих людських втрат.
Чуттєвим зором художника Бейла вихоплював образи солдат: «В їхніх очах, що вдивляються вперед, виблискує вогонь ранішнього сонця. Вони дивляться на життя»… Митець жалкував, що війна – це не слушний момент для написання картин.
У бою під Рава-Руською Бейла отримав важке поранення в голову і був направлений у госпіталь. У 1916 році Бейла Зомборі Молдован повертається в Будапешт до роботи в інформаційному офісі військового міністерства і займається графікою, створюючи патріотичні плакати. Рани його загоїлися, однак сильне нервове потрясіння давалося в знаки. Поступово він повертався до життя, яке не мислив без малювання.
Спершу займався переважно ілюстраціями до книг для молоді. Після 1920-х років перейшов до портретного живопису. Найвідоміші портрети, написані митцем, єпископа Чанада Глаттфелдера Дюли, архітектора Тороцкаї-Віганда Еде, скульптора Борі Єне, скульптора Сіклоді Леврінца та інші. Багато полотен було продано, вони знаходяться в Англії та Нідерландах. В наш час картини майстра можна побачити в Національній художній галереї Угорщини.
Художник брав участь у виставках, починаючи з 1913-го по 1947 рік. Повоєнні роки стали періодом визнання та успіху Бейли Зомборі Молдована як живописця. Його творчість, незмінно реалістична та непідвладна модерністським течіям початку ХХ століття, завойовувала численні призи та відзнаки. У 1919 році нагороджений премією Толнаї, у 1929 році на Всесвітній виставці у Барселоні здобуває срібну медаль, у 1935-му − премію Болло. Згодом, із 1935 по 1946 роки, митець повертається до педагогічної діяльності та стає директором Школи рисунку та прикладного мистецтва м. Секешфегервар, а також обіймає пост радника міністра освіти.
Він був одним із засновників і директором Угорського товариства портретистів, членом Угорського національного товариства образотворчого мистецтва, генеральним секретарем Угорської асоціації образотворчого мистецтва.
Бейла Зомборі Молдован був порядною людиною, справжнім джентльменом. Незважаючи на консервативні ідеї, які сповідував упродовж життя, художник не підтримував авторитарний режим Міклоша Горті й відмовився від приєднання до так званого Ордена Витязя (Vitézi Rend), заснованого режимом. Також про високу людяність митця свідчить той факт, що під час Другої світової війни незважаючи на небезпеку на яку себе наражав митець переховував у себе єврейську родину врятувавши її від загибелі.
Комуністичний режим створений в Угорщині після війни, став не тільки національною катастрофою, а й особистою трагедією для Бейли. Художника допитувала таємна поліція, а в 1946 р. він потрапив у коліщата чистки «правих елементів», під час якої було звільнено з державної служби близько шістдесяти тисяч чиновників. Бейла пішов у відставку з посади директора Школи рисунку та прикладного мистецтва. Художника виключили з усіх мистецьких спілок та товариств і, оскільки був класифікований як «неблагонадійна» особа, то й картини свої теж не міг продавати.
Після пережитих потрясінь художник переїздить у дачний будиночок, який придбав у 30-х роках у Балатонфюреді, що в західній Угорщині, де повністю присвячує себе живопису. Тут народжуються його прекрасні акварелі. Митець був членом мистецької колонії Балатону, заснованої в 1926 році.
Помер Бейла Зомборі Молдован у Балатонфюреді 20 серпня 1967 року.
У 2014 році, з нагоди 100-річчя Першої світової війни, світ побачила книга Бейли Зомборі Молдована «Спалення світу. Мемуари 1914 року». Переклад на англійську мову здійснив онук автора – Петер Зомборі-Молдован. Одразу після виходу у світ цей психологічно-драматичний опис перших восьми ключових місяців війни отримав численні схвальні рецензії літературних критиків впливових світових видань, включаючи The Wall Street Journal. А букіністичний огляд Нью Йорка відніс книгу у розділ класики.
Текст: Людмила Козловська
Більше про закарпатське мистецтво – на www.brovdi.art