Практика позачергових засідань українського парламенту вже останнім часом стає звичним явищем. Після попереднього у понеділок, цього тижня у четвер проведене друге пленарне засідання із статусом позачергового за вимогою Президента.
Навіть не професійним аналітикам зрозуміло, що це сталося як вимушений крок для ухвалення механізму протидії так званому законодавчому спаму, котрий був застосований, щоб на практиці зірвати, затягнувши на довгі місяці, остаточне прийняття ухваленого наприкінці березня за основу законопроєкту, який отримав спрощену назву «антиколомойського».
Нагадаю, що до другого читання на цей законопроєкт (реєстраційний номер 2571-д) було подано 16 тисяч і майже 400 поправок. Це своєрідний рекорд вітчизняного парламентаризму, а можливо, і світового, глибоко не вивчав практику інших країн
Можна по-різному оцінювати цей випадок, але поступово до цього йшло. Пригадаємо практику прийняття мовного закону в минулому скликанні або про обіг земель в цьому.
Законопроєкт зареєстрований ще влітку минулого року, внесений за ініціативою досить великої групи народних депутатів. Його вже було ухвалено за основу. Це закон про зміни до Регламенту Ради щодо протидії зловживанням прав народних депутатів у ході законодавчої процедури (№ 1043).
Не буду переповідати увесь зміст. Скажу, що суть його полягає в тому, що в разі подання значної кількості поправок до другого читання, третиною від складу парламенту може бути ініційована особлива процедура внесення поправок у значно меншій кількості.
Профільний комітет відділяє спам від конструктивних поправок з тих, що надійшли до введення цієї особливої процедури, додає нові. Їх може бути лише по п’ять від фракцій і груп та по одній від кожного мажоритарника. В решті решт, формується масив, з яким у звичайному пленарному режимі можна швидко впоратися без нанесення шкоди змісту законопроєкту.
Ось цей законопроєкт і був ухвалений в цілому 242 голосами «за». Знову парламент поділився у ставленні до знайденого конструктивного виходу із, здавалося би, патової ситуації. З початку засідання о 13-й годині двічі ініціювалася перерва, збиралися наради, до слухань перейшли близько о пів третьої дня, а о 15-15 головуючий закрив засідання.
«Європейська солідарність», «Батьківщина», «Голос» і «За майбутнє» – ці фракції і групи практично утрималися від голосування. У виступах їх представники зазначали, що цей закон порушує парламентську демократію, звужуючи права депутатів. Заспокоює їх тільки досягнута на нарадах домовленість, що цей закон буде проаналізований додатково і доопрацьований. Але вже після прийняття «антиколомойського».
Небезпека настання дефолту в країні у разі неотримання нових позик Міжнародного валютного фонду, а саме для цього поспішають з банківським законом, вочевидь, вважається владою більшою загрозою, ніж ігнорування аргументів опозиції обрати інші шляхи фінансової стабілізації в державі та ще більшої втрати суверенітету.
Ще один ухвалений закон, загалом прийнято всього чотири, зустрів певний супротив у сесійній залі. Це № 2653, щодо змін до чинного закону «Про місцеве самоврядування в Україні» . Цими змінами, зокрема, надається право Кабінету Міністрів до прийняття закону «Про адміністративно-територіальний устрій» затверджувати межі територій громад.
Це рішення важливе для завершення адміністративної реформи до місцевих виборів у жовтні цього року. Адже поки гальмуються за різними причинами рішення про зміну Конституції України та прийняття закону щодо територіального устрою, необхідно унормувати усі зміни, що сталися і ще стануться з утворенням об’єднаних територіальних громад.
Ну, а для опозиції звичайно ж, такий хід подій – це ще один привід підняти галас про узурпацію, позбавлення прав, порушення конституції і так далі, і так далі. Але таке воно « c’est la vie», як мовили б французи. А життя нам підкладає все нові і нові випробування. Тримаймося!
Валерій Лунченко, народний депутат України