З 1894 року в місті Перечин працює лісохімічний комбінат.
Там виробляють вугілля, етилацетат та формальдегідні смоли. Діяльність заводу видно неозброєним оком – густі клуби диму виходять в повітря з 2-х реторт. Жителі міста переконані: через діяльність підприємства – хворіють, зникає врожай, та випадають кислотні дощі. На заводі ж заперечують слова перечинців.
Веде журналістів пані Марта – жителька Перечина у сад. Жінка показує яблука, вкриті чорними плямами, і запевняє, що все через діяльність лісохімічного заводу.
Про завод у Перечині знає чи не кожен закарпатець. Адже працює він з 1890-х років, а проїздом повз – відчутно ріжучий запах. Перечинці скаржаться, що віднедавна лісохімічний комбінат запрацював у на дві реторти. З того часу, запевняють мешканці, клуби диму погустішали, як пил, який осідає на підвіконня. Тому вимагають встановлення відповідних фільтрів.
Густі клуби диму і справді виходять з труб у повітря. Генеральний директор Перечинського лісохімічного комбінату Богдан Гардецький запевняє – це пар, а потреби у встановлені фільтрів немає.
Ще одне проблемне питання, яке турбує жителів – це викиди відходів із заводу у річку. Запевняють, хімічні нечистоти потрапляють у канал Доморадж, який впадає у річку Уж, і скидає їх саме завод. А вода тут смердить та дивного кольору.
Директор заводу каже: в річку відходи не скидають. Та тече потічок чомусь саме з території заводу. В екологічній інспекції розповідають – перевіряли потічок неодноразово, не раз фіксували порушення і виписували штрафи заводу за невиконання приписів. Востаннє порушення виявляли у 2017 році.
Перевіряти завод екологи мають право 1 раз на два роки, планово. Тобто з відповідним попередженням. Приходили у зв’язку з скаргами від жителів і з позаплановими перевірками, однак на територію заводу їх не впустили. Що ж ховають під металевим парканом, наразі залишається здогадкою.
Розбиратися в цьому мають екологи правоохоронці. Однак жителі прагнуть рішення якнайшвидшого, адже, на їхню думку, саме через діяльність заводу, хворіють на рак та недуги органів дихання.
Варто сподіватися, що з модернізацією не забаряться – принаймні, на це сподіваються місцеві жителі.