25 серпня Верховна рада збільшила розмір мінімальної заробітної плати на 277 гривень до 5 тисяч гривень з 1 вересня цього року.
Про це пише Суспільне.
До цього моменту “мінімалка” складала 4723 гривні. Це підвищення стане першим з трьох запланованих — у 2023 році “мінімалка” має зрости до 7176 гривень. Противники такого рішення кажуть, що це тільки ускладнить життя роботодавцям. Суспільне зібрало історії та поради людей, які живуть на мінімальну зарплату.
Тетяна Матвійчук, молодша медична сестра у Волинській психлікарні, Луцьк:
“На таку зарплату навчилася економити на всьому”
Лучанка Тетяна Матвійчук працює 7 років молодшою медичною сестрою в обласній психлікарні. Щодня жінка готує палати для приймання хворих, прибирає та дезінфікує відділення. Тетяна отримує “мінімалку” – 4 тисячі 723 гривні, а “на руки” – три вісімсот.
“Хоч ми з чоловіком і ділимо доходи, але своєї зарплати я не відчуваю. Її вистачає рівно на сім днів”, – розповідає жінка. Дві з половиною тисячі Людмила витрачає на їжу, тисячу сплачує за комунальні послуги, 300 гривень витрачає на засоби гігієни. Денний бюджет – 100 гривень.
“Кілограм гречки, і фарш, і м’ясо. М’ясо вибирається не найкраще, а дивишся вже в ту суму, щоб вкластися. Якісь пів кілограма купити, щоб вистачило і сім’ю прогодувати. Але ще ж хочеться дитині і цукерку, і морозиво з’їсти. І ще потрібно дати гроші, щоб дитина пішла погуляла”, – розповідає Тетяна.
Жінка виховує двох доньок. Старша є студенткою, молодша – навчається у школі. Тетяна розповідає, що хоч старша і на бюджеті, але треба платити за гуртожиток. Для молодшої ж треба придбати канцелярію. Упевнена, що якби отримувала “на руки” 6-7 тисяч гривень, цього б було достатньо.
“Це підвищення я думаю, ми не сильно і відчуємо. Тому що зараз вартість харчових продуктів підвищиться. Підвищаться комунальні тарифи. На себе нам не буде що витрачати. На таку зарплату виходить економити на всьому. Я вже не кажу про море чи їхати у якийсь санаторій. Ні, цього вже не має”, – говорить Тетяна.
Зимові чоботи жінка купує раз на 3-4 роки. У більшості все купує дітям. Як і будь-якій жінці, каже Тетяна, їй потрібно придбати собі косметику, засоби гігієни. А ще час від часу піти у перукарню.
Людмила Гиренко, двірниця, Кропивницький:
Життя на “мінімалку”: історія двірниці, медсестри й шкільного вчителя
“Інколи позичаю гроші, бо геть не вистачає”
Людмила Гиренко працює двірницею сім років. Її зміна з шостої ранку, шість годин і один вихідний на тиждень. За робочий день прибирає територію розміром з футбольне поле.
“Робота важка. А особливо коли листя. Взимку й ожеледиця. Ми посипаємо, відкидаємо все. Ну, робота геть важка”, – розповідає жінка.
Офіційно за таку роботу Людмила отримує 4,700 щомісяця, але тисячу відраховують. Жінка розповідає, що цих грошей вистачає на комунальні послуги, ліки, “кашу якусь купити, і ковбаски по акції”. Додає, що іноді доводиться позичати.
Їжу Людмила купує двічі на тиждень на місцевому ринку. За раз витрачає не більше 150 гривень. Борщ варить без м`яса, замість нього додає олію. Каже, якщо в жовтні отримає 277 гривень до своєї мінімальної зарплати – найперше, що зробить, це купить винограду, якого не їла кілька років.
Володимир Біньовський, шкільний вчитель, Чернівці:
“Якби не додатковий дохід – довелося б шукати іншу роботу”
Володимир влаштувався вчителем зарубіжної літератури одразу після університету. Працює майже рік, викладає у дітей від 5 до 11 класів.“Пріоритетом тут не була заробітня плата, хоча зараз це важливий аспект. В першу чергу була цікавіть і бажання працювати з дітьми”, – розповідає чоловік.
Оскільки стажу та класного керівництва Володимир ще не має, отримує у школі мінімальну зарплату – 4 тисячі 700 гривень. Із них – до двох витрачає на продукти, ще майже дві з половиною тисячі платить за оренду житла.
“Мій раціон звичайний. Це фрукти, і якесь печиво, йогурти, також каші і м’ясо”, – розповідає Біньовський.
Мінімальної зарплати Володимиру не вистачає, тому доводиться працювати на ще одній роботі – офіціантом.
“Якби я не мав цього ресурсу, то я не знаю, як можна прожити. Бо половину зарплати витрачаю на житло, комунальні послуги і ще на транспорт, бо працюю в різних частинах міста. Залишається мізер або нічого. Якби не додатковий дохід, довелось би шукати іншу роботу”.
Поки Володимиру вдається поєднувати дві роботи, але зізнається, що не знає, чи залишиться працювати вчителем за кілька років.